Купила
коня, щоб догодити доньці!
Ця
жінка вразила мене від самого початку нашого знайомства. Та й знайомство було
незвичним. Уявіть… У ранковому тумані серед зеленого лугу раптом бачу: летить
вершниця на коні – як справжня амазонка. Хіба не дивина таку зустріти в Луцьку?!
Місто все ж таки…
Під час
розмови Оксана Перепеча не переставала вражати. Виявляється, сама для
улюблениці Сантани і траву косить, і годує та доглядає її, тобто всі клопоти
щодо утримання бере на свої тендітні жіночі плечі. Одного разу, розповідає,
косила у купальнику, а до неї підходить незнайомець і питає: «Тут що, кіно
знімають?».
Конячка
відповідає відданістю: біжить до хазяйки, ледве зачує її голос, наче вірний
пес.
Цікавлюся
в Оксани, що ж її спонукало взяти на господарство коня? Жінка відповідає, що
все – заради доньки:
– Після
одруження я довгий час не могла завагітніти, але мати дитину було нашою
головною мрією. У мене було понад десять викиднів! Але ми з чоловіком не
здавалися. І нарешті Бог почув мої молитви – після стількох років з’явилася на
світ довгоочікувана донечка. Але Софійка
росла хворобливою. Довгий час мусили лікуватися. Але Оксана не впадала у відчай
і старалася у всьому догоджати своїй кровиночці. Знайомі порадили звернутися до
іпотерапії: дівчинка буде здоровою, зростатиме стрункою, ще й заняття до душі
матиме. Жінка відразу кинулася шукати, де ж можна придбати коня. І таки
знайшла… у циганського барона. Правда, кінь виявився занадто норовистим. Тому
обміняла на більш спокійну кобилку. Назвали Сантаною. От із того часу жінці
довелося придбати спорядження і самій для початку навчитися їздити верхи.
Бувало, каже, всяке: і падіння, і зльоти. Одного разу Сантана чогось злякалася
і так понеслася, що хазяйку скинула. Коли Оксана опритомніла, кобили поряд не
була. Знайшла її… біля дому.
Азами
ветеринарної науки теж довелося оволодіти. Каже, що навіть пологи приймала у
конячки. Нині Оксана може будь-кому пораду дати, як допомогти домашнім
улюбленцям. А донечку до школи верхової їзди відвела, де вона навчається ось
уже років зо п’ять, ще й до участі в змаганнях її залучають. Тепер 15-літня Софійка
нарівні з мамою хвацько тримається в сідлі. До речі, заняття верховою їздою
справді допомогли не тільки Софійці, а й самій жінці: позбулася різних недуг.
Та на
цьому жінка не спинилася: аби розвивати почуття прекрасного, записала дівчинку
до художньої студії Зіновії Рубан. Щоправда, не відомо, кому більше до вподоби
малювання. Бо Оксана настільки захопилася цим біля доньки, що й картини почала
створювати. І хай її роботи не перемагають на конкурсах, але творяться серцем, із
душею. Має вже свою невеличку експозицію вдома.
Але й це
ще не все про цю енергійну жінку. Коли потрапила на її подвір’я, зі смаком
облаштоване (навіть величезна агава тут росте, яку господиня забирає на зиму в
оселю!), знову була здивована. Бо живності тут вистачає: гавкотом зустрічає
пес, треться об ноги пухнастий котик, кричать час від часу кури незвичайних
порід, цокочуть індики. У будинку теж відчувається рука господині. І як вона
всюди встигає?
– А я
люблю за цим всім доглядати, – сміється. – Чоловік постійно на роботі – гроші
заробляє, ще й мисливством захоплюється, тож йому ніколи.
Щоб
усюди встигати, навчилася Оксана і залізним конем керувати. І трохи розбиратися
в неполадках. Бо ж якщо авто серед дороги зупиниться – цьому теж треба дати
лад. А щоб бути в чудовій формі, жінка щоранку разом із Сантаною та вівчаркою
Діком біжить до річки купатися, незважаючи ні на яку погоду. Навіть узимку.
І
ніколи, і нікому жалітися Оксані на якісь негаразди. Вона краще сама допоможе –
чи добрим словом, чи ділом…
Наталія
ГЛАВНІЧЕК.
Фото
автора.
