Без категорії

Антибільшовицький лозунг «За вашу і нашу свободу» втратив актуальність?

Рівно 8 років тому «Волинська газета» порушила проблему руйнування колишнього залізничного вокзалу м. Луцька, а потім ресторану «Світлофор». Крім цього, громадськість уже не перший рік ініціює присвоєння невеличкій зоні зелених насаджень біля цієї історичної споруди статусу скверу та назви на честь 100-річчя підписання антибільшовицького договору Головного отамана УНР Симона Петлюри та керівника Польської держави Юзефа Пілсудські, яке відзначатиметься 21 квітня ц. р. Але віз і нині там… У семи хазяйок хата не метена?

Ще на кількох «довірусних» засіданнях Громадської ради при Луцькому міському голові розглядалася ініціатива отримання у власність луцької громади приміщення колишнього залізничного вокзалу та ресторану «Світлофор», а також фіксації знаменної події союзу України та Польщі в боротьбі проти агресивного Кремля під історичним гаслом «За нашу і вашу свободу!». Тим паче що споруда та зелені насадження знаходяться по вул. Стрілецькій, де 100 років тому перебувало чимало історичних постатей різних держав: від українця Євгена Коновальця і росіянина чеха Ярослава Гашека до фінна Карла-Густава Маннергейма, росіянина Васілія Чапаєва і поляка Юзефа Пілсудські

І що в «сухому залишку»?
«Волинська газета» в березні 2012 р. надрукувала статтю «Залізничники винесли вирок луцькому ресторанові «Світлофор».
Ось її текст:
«Популярний за радянських часів ресторан «Світлофор», що на вулиці Стрілецькій, 47 у Луцьку, нині валиться через безгосподарність, світить побитими шибками вікон – немале приміщення простоює пусткою не день і не два: чому не світить «Світлофор»?
Все дуже просто: львівські залізничники, як власники приміщення, «попросили» рестораторів із «Світлофора» геть через 7 тисяч гривень боргів.
У різні часи коло тої будівлі завше було людно: і за Польщі, і за радянських часів. Наприкінці 1920-х років тут звели продовгасту будівлю, котра слугувала приміщенням вокзалу. Як розповідають старожили, то був невеликий дерев’яний будиночок. Що цікаво: місто того часу ще не розрослося, тому діставалися до Луцька бричками, рідше – автомобілем.
У 30-ті роки тогочасна польська влада плекала певні плани щодо розширення залізничної вітки, але війна тому завадила. У 50-ті вже за вказівкою радянського керівництва в обласному центрі Волині спорудили новий вокзал на місці товарної станції. Згаданий об’єкт і став основним, а в тому, що на нинішній вулиці Стрілецькій, 47, облаштували заклад харчування під промовистою назвою «Світлофор».
Правда, поряд із вивіскою та трьома «очима» символічного світлофора так і зосталися написи польською та німецькою мовами, котрі в перекладі означають «вокзал». І хоч у приміщенні чаркували та справляли бенкети не рік і не два, та корінні лучани продовжували називати заклад… старим вокзалом.
Ресторан в епоху побудови комунізму, соціалізму й світлого майбутнього мав непогану репутацію. Працювало три зали, один із яких чомусь називали «Олімпійський». Діяв заклад, хоч і не користувався шаленою популярністю, і в часи української незалежності. Звісно, типовий «совковий» ресторан не міг конкурувати із сучасними. Колись вишукані вітражі та викладена мозаїчною плиткою підлога стали… колишніми. Словом, якось непомітно ресторан припинив своє існування.
Біди в тому б не було, якби приміщення не стало занепадати. Невже представникам луцької та волинської влади абсолютно байдуже до того, що в місті, мало того – неподалік центру, – жах? Наче Шанхай якийсь: зовні все гарно, а зайдеш за ріг – отримуєш шок! Байдуже чи ні, а колишній «Світлофор»… запалюють аж у сусідній області. А тамтешнім владцям за Луцьк точно голова не болить. Бо хоча вокзал у 50-х перенесли на Привокзальну площу, та приміщення старого лишилося за залізничниками. А луцькі колії, як відомо, – компетенція державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця».
Аби зрозуміти, чому львівські залізничники так хвацько «господарюють» на теренах Луцька, «Волинська газета» спрямувала офіційний запит. Відповідь не забарилася.
Отож у листі, котрого підписав начальник Львівської залізниці Богдан Піх, зазначено: «Приміщення колишнього ресторану «Світлофор» по вул. Стрілецькій, 47 у Луцьку перебуває на балансі Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3 Львівської залізниці (БУ–3). У 2005 році частина нежитлових приміщень зазначеної будівлі були передані в оренду ТзОВ «Світлофор» відповідно до укладеного договору. Мета оренди – розміщення ресторану. У зв’язку з невиконанням орендарем умов договору оренди, договір розірвано і приміщення повернуто балансоутримувачу БУ – 3. На даний час розглядається питання подальшого його використання».
Виїхало ТзОВ «Світлофор» із усім ресторанним начинням наприкінці 2010-го. Про це повідомила Тетяна Маслечко, начальник відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Відповідний договір залізничники розірвали 1 листопада. Правда, борги товариства з обмеженою відповідальністю були не такими й великими – усього 7 тисяч гривень (тримісячна оренда).
Та не лише львів’яни причетні до цієї справи. Як виявилося, відокремлена дільниця управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3, котра є балансоутримувачем колишнього ресторану, – рівненчани, які й підпорядковуються Львівській залізниці. Відтак хоч орендодавцем цього майна і виступає регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, але дозвіл на такі дії мають дати… аж у Києві – у Міністерстві інфраструктури України. Отому й хата не метена, бо сім господинь.
Тож поки керівництво залізничників на всіх рівнях розглядає питання подальшого використання приміщення (котре є своєрідним символом Луцька залізничного) воно безупинно руйнується. Коли згадають про будівлю, котра «бачила» багато історичних подій, – невідомо».
Оскільки чимало громадських організацій м. Луцька неодноразово пропонували забрати у власність міста цю історичну споруду, на кількох засіданнях Громадської ради при Луцькому міському голові розглядалася ця проблематика. А після того, як Президент Республіки Польща Анджей Дуда та Президент України Володимир Зеленський узгодили, що сторіччя підписання антибільшовицького договору 1921 р. між Юзефом Пілсудські та Симоном Петлюрою треба відзначити на державному рівні, ініціатива доповнилася ще й ідеєю надати статус скверу невеличкій зоні зелених насаджень по вул. Стрілецька, 47 і назвати його на честь 200-річчя підписання договору Петлюри-Пілсудські.
На засіданні Громради 10 березня ц. р. розглянули відповідь, яку надіслав начальник управління архітектури та містобудування Луцької міськради Веніамін Туз. Лише констатація проблеми і жодних спроб реалізувати ідею: такою була суть бюрократичної відписки…
Тому Громадська рада при Луцькому міському голові вирішила ще раз звернутися  до виконувача повноважень Луцького міського голови Григорія Пустовіта з рекомендацією, щоб Луцька міська рада знову звернулася до керівництва Львівської залізниці з проханням безкоштовно передати комплекс колишнього залізничного вокзалу та ресторану «Світлофор» у власність громади міста Луцька (можливо, оренда на пільгових умовах?), для подальшого створення там музейного та рекреаційного пунктів.
Вирішено також звернутися до начальника управління архітектури та містобудування Веніаміна Туза щодо конкретних заходів із боку його відомства з надання статус скверу зеленої зони, що знаходиться перед колишнім рестораном «Світлофор» і продовжується до вул. Стрілецької. Після цього, невідкладно (21 квітня виповнюється 100 років із підписання антибільшовицького договору Симона Петлюри та Юзефа Пілсудські) забезпечити встановлення в скверику невеликої пам`ятну дошку з відповідним написом «За вашу і нашу свободу!» (на честь сторіччя підписання договору між Україною та Польщею  Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудські21 квітня 1920 р.), оскільки в 2020 році  на державному рівні заплановані  урочистості з цієї нагоди як в Республіці Польща, так і в Україні.
«Епідемія коронавірусу не триватиме вічно та не повинна все виправдовувати. І надзвичайні заходи з подолання наслідків інфекції не можуть бути поясненням чи виправданням, чому 8 років поспіль колишній залізничний вокзал не став власністю луцької громади, а на території насаджень біля нього не створено сквер на честь 100-річчя підписання антибільшовицького договору Симона Петлюри та Юзефа Пілсудські»,  – вговорить голова Громадської ради при Луцькому міському голові Володимир Данилюк. – І якщо буквально на порожньому місці є можливість створити сквер Авіаторів, то що заважає його облаштувати на честь основоположників спільної боротьби з російською агресією? Тим паче, що і нині, як і 100 років тому, кращі сини та дочки м. Луцька, області та держави зі зброєю в руках відстоюють Незалежність держави на східному фронті російсько-української війни!».
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: колишній залізничний вокзал і ресторан «Світлофор» по вул. Стрілецькій, 47.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *