1 грудня виповнився рік від дня смерті Євгена Сверстюка – уродженця Горохівщини, багаторічного дисидента радянського режиму та справжнього українського патріота.
З цієї нагоди Польська держава ще торік нагородила Євгена Олександровича «Королівським Хрестом ордена заслуг», який 30 листопада ц. р. урочисто вручено в Посольстві РП в Україні представникам родини покійного.
А в Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки відбулася конференція. Серед її організаторів – ректор Лесиного вишу Ігор Коцан, декан Інституту філології і журналістики Юрій Громик, професор Луїза Оляндер, директор Люблінського католицького університету ім. Іоанна Павла ІІ Володимир Осадчий, професор і депутат облради Ірина Констанкевич.
Пошанувала своєю присутністю учасників і гостей конференції вдова Євгена Олександровича – Валерія Андрієвська.
«Сьогодні мені хотілося б поділитися з вами приємною новиною. Я отримала листа від польського посла, в якому було сказано, що постановою Президента Республіки Польща від 15 грудня 2014 року, пана Євгена Сверстюка посмертно відзначено Королівським Хрестом ордена заслуг Республіки Польща. Церемонія вручення відзнаки відбулася вчора, 30 листопада, в Посольстві Республіки Польща в Україні, куди я їздила разом із племінником Євгена Олександровича. Цю нагороду я маю намір передати в Музей Шістдесятництва у Києві», – розповіла пані Валерія журналістам «Таблоїда Волині».
А заслужений журналіст України, багаторічний гендиректор ВОДТРК Святослав Пирожко нещодавно у видавництві «Терен» випустив у світ книгу «Українські душі. Телевізійні зустрічі з Євгеном Сверстюком». Один із примірників цього ошатного літературного твору Святослав Костянтинович подарував колективові «Волинської газети» напередодні грудневої події. Книга справді варта уваги, адже в ній майстерно живе слово матеріалізувалося в слово друковане, а воно, у свою чергу, спонукає до вдумливого усвідомлення не лише кожного речення, а буквально кожного розділового знаку… Це й не дивно: добродії Сверстюк і Пирожко плідно співпрацювали понад 15 літ…
«Я народився в іншу епоху, в іншій державі. Ще й не чути було технічного прогресу і «повстання мас». Волинське село Сільце Горохівського повіту жило своїм спонтанним життям за польської влади, яка не мала влади над людиною. Селянин долав споконвічний опір землі – ногами, конем, плугом… Напругою рук – усією сім’єю»…
Так Євген Сверстюк розповів про перші кроки свого неперевершеного життєвого шляху. Далі в «телевізійних зустрічах» – величезна кількість епізодів, думок, настанов і навіть дуже критичних зауважень. Тому не буду переповідати змісту цієї справжньої «Української душі» від Євгена Сверстюка і Святослава Пирожка. У кожного волинянина є можливість особисто ознайомитися з цим документально-творчим свідченням епохи.
Але ці слова Маестро Слова і Лицаря Боротьби, як на мене, особливо звернені до кожного з нас і не втрачають актуальності навіть після його смерті:
«Я думаю, що Шевченко саме отим відчуттям своїм, цією магією слова, цим віщим, пророчим елементом буде вічно промовляти і до теперішнього покоління, яке великою мірою отруєне нігілізмом і отруєне споживацьким матеріалізмом. Я не знаю, що гірше: чи так званий науковий матеріалізм чи споживацький? Мені здається, що споживацький матеріалізм діє ще більш пригнічуючи на дух людини, ніж дух матеріалізму».
Єдине, на що спромоглася українська влада, намагаючись гідно пошанувати нашого великого земляка, так це в 2010 р. нагородила його Шевченківською премією за книгу «Блудні сини України», а також перейменувала на його честь київську вул. Марини Раскової, де він колись мешкав.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото: «Українські душі» від Євгена Сверстюка і Святослава Пирожка.