Про що повідомляла місцева преса. Або була змушена замовчувати….
100
років тому
Агітатори
бунтують…
«При заключення мира одержала Україна землі, належні
з давніх давен для українського народа і замешкалі виключно Українцями, це є Підляшшя
і Холмщину. З цим не хочуть погодитися Поляки. Ум все здається, що сусіди мають
їм лише служити… Віри людям ніхто не відбирає; проти Католиків Українці ж не
борються, бо самих Українців є 10 мільйонів, а Католиків – 10 (7 млн Католиків
і 3 млн Греко-католиків). Українці виступають лише проти польських агітаторів,
що бунтують населення і яких польські пани все держали і держать на це».
(«Мир»,
1921 р.).
90
років тому
«Крутіт,
вєртіт калєсо»…
«У поневоленій большевикам Наддніпрянській Україні
триває боротьба двох сил – окупантської московської і національної
української. На жаль, на вулицях
українських міст на Сході все відчутливіше видно результати русифікації,
там часто чуються безбожницькі російські
частушки на зразок «Крутіт, вєртіт калєсо…» та «Будєт Саша, будєт Маша…».
(«Українська
нива», 1931 р.).
80
років тому
«Рука
дружби»
«В 1940 р. я (фюрер Третього рейху Адольф Гітлер, – ред.) ще раз пробував простягнути руку
для згоди, її знову відкинула Москва! Ми тепер будемо сягати ціль за ціллю. Ви
прочитається совєцькі газети за 22 червня 1941 року! Вони «знищили» стільки
наших дивізій, що ми їх ніколи не могли виставити! Але нашим прапорам судний
успіх! Де б не стояли фронти, ми будемо наступати і відбивати удари».
(«Український
голос», 1941 р.).
70
років тому
Захопили
обманом
«Мужність та героїзм проявили прикордонники застави
А. З. Лівенцова біля м. Устилуг. Вони 5 днів трималися в оточенні, завдаючи
ворогові ударів, і тільки підступністю фашистам вдалося зламати їх опір:
прислали переодягнутого в червоноармійську форму диверсанта, той узявся їх
вивести до своїх, а потім гітлерівці їх схопили і розстріляли… У червні 1950 р.
їхні останки були перепоховані з воїнськими почестями на устилузькому
кладовищі, наступного року на братській могилі встановлено пам’ятник, а ім’ям
молодшого лейтенанта А. З. Лівенцова названо одну з вулиць у місті та
піонерську організацію в середній школі».
(«Слово
правди», 1951 р.).
На
фото з архіву: пам’ятник на могилі радянського прикордонника І. І. Пархоменка,
вбитого біля м. Устилуга, 1966 р.
Підготував
Сергій
ШРАМЧУК.