Про що повідомляли місцеві газети. Або були змушені замовчувати…
40
років тому
Гончар
у Колодяжному
«Сотні книголюбів, шанувальників письменницького
таланту славетного українського радянського письменника Олеся Гончара
зібралися в Будинку культури с.
Колодяжне Ковельського р-ну, щоб зустрітися з високим гостем. Зустріч відкрив перший секретар обкому
Компартії України Є. І. Поліванов, про високий пафос творів Олеся Терентійовича
говорили вчителька Жидичинської середньої школи з Ківерцівщини О. Г. Ковальчук,
робітниця Горохівського промкомбінату Н.
І. Сіра, завідуюча Дольською бібліотекою Турійського р-ну А. М. Ковалюк,
студентка Луцького педінституту Лариса Цимбалюк, бригадир Ковельської дільниці
заводу культпобутвиробів Н. М. Головей, головний бібліотекар-краєзнавець
обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Є. С. Боремчук, кандидат
філологічних наук О. П. Рисак, секретар обласної організації Спілки
письменників П. П. Мах і головний редактор газети «Радянська Волинь» П. Г. Шафета.
Олесь Гончар подякував волинянам за активну участь в конференції з обговорення
роману «Твоя зоря» та відповів на численні запитання».
(«Молодий
ленінець», 1981 р.).
На
фото Миколи ЗІНЧУКА: Олесь Гончар у с. Колодяжному.
30
років тому
Троянда
на будяку
«Михайло Горбачов (перший і останній Президент
СССР, – ред.)… вірив, ніби тоталітарну систему можна одемократити, якось
удосконалити. Він хотів прищепити троянду на будяку, намагався засвітити
кришталеву люстру хліві, для якого підходить ліхтар «Летюча миша»… СССР – це
Росія, яка приростила свої території за рахунок національних окраїн».
(Полікарп
Шафета. «Щоденник», 2010 р.).
20
років тому
Озеро…
молодят
«Біля с. Ржищів на Горохівщині є озеро Небіжка. На
самісінькій межі Волині та Львівщини воно розкинулося на місці колишнього
великого торфовища, де люди добували собі паливо на зиму. Потім родовище
експлуатував Стоянівський торфобрикетний завод, до якого веде вузькоколійка.
Місцеві називають його ще «Зеленим оком» та розповідають різні легенди. Одна з найпоширеніших:
у сиву давнину в цій болотистій місцині зустрілися кінні екіпажі двох молодих
пар. Ніхто не хотів давати дорогу на твердому місці, хтось вигукнув:
«Провалилися б ви всі під землю!»… І коні здибилися, перекинули екіпажі, і
обидві пари наречених разом із фурманами потонули…І ще довго плавали на його
плесі 2 білі фати… Але чи правда це, вже ніхто не знає».
(«Досвітня
зоря», 2001 р.).
10
років тому
Самодостатній,
а не олігарх
«Депутат обласної ради від «Нашої України», член
Політради цієї партії на столичному рівні, колишній народний депутат України
від Володимир-Волинського округу №19 Сергій Слабенко пояснив, чи відповідає
дійсності інформація, ніби він належить до 200 українських багатіїв: «Брешуть!
Просто цинічно брешуть… Мені не відомо, якими критеріями люди керуються,
подаючи такі дані. Просто дивно і смішно. І хоча на подібні питання відповідав
публічно мінімум тричі, бачу, вони досі цікавлять журналістів… Я просто
самодостатня людина. І просто займаюся політичною діяльністю».
(«Волинська
газета», 2011 р.).
Підготував
Сергій
ШРАМЧУК.