Підсвідомість підвела…
Якщо луцьким футболістам досягати результату заважає підсвідомість, то що робиться зі свідомістю керівництва клубу?
Чим не куркулі?
Павловичівські хазяї – бажані гості у Польщі, Німеччині і навіть Данії.
Щоби користувач став читачем
Ніколи не думала, що відкрию для себе стільки нового у роботі звичайної районної бібліотеки. Але як тільки переступила поріг зовні сірої і типової книгозбірні, що у м. Рожище, зрозуміла: тут не лише не відстають від віянь часу, а й на крок випереджають. Хто не хоче пасти задніх у світі комп’ютерно-бібліотечних ноу-хау – ходіть із нами.
65 літ у парі
«Нехай Бог дасть до золотого дожити» – традиційно бажають молодятам на весіллі. Та ще краще – до діамантового, як подружжя Ткачуків із с. Жмудче, що на Ковельщині. У парі ж бо – 65 літ! Який же секрет сімейного щастя і довголіття? Аж ніяк – не безтурботне життя, бо перебули війну та усілякі лихоліття.
Ціна перемоги – вдовині сльози?
Митарства 90-річної мешканки с. Нічогівка Маневицького р-ну Ніни Чміль тривають. Волинські енергетики – окрема республіка. Упертим ігноруванням проблеми однієї родини із поліського села вони затято демонструють: усі голосні заяви найвищих посадових осіб держави щодо першочергової турботи про ветеранів війни, інвалідів війни та вдів фронтовиків напередодні річниці Перемоги – всього-на-всього заяви… Психологія рубильника бере гору.
Банківська таємниця чи кругова порука?
Коли Василь Гаврилишин, убравшись у білу сорочку, одного ранку вийшов із горішнього приміщення будинку, де розташований його ж сімейний «Західінкомбанк», навіть не уявляв, що за мить опиниться в руках спецпризначенців. І навіть ті, хто віддав свої кошти на депозити цього банку, не уявляли, що буде так важко повертати гроші назад у той час, коли сам Василь Гаврилишин спокійно вирушить на проживання до Норвегії.
Стратегічний подарунок
Хай там що кажуть у народі про свекрух, а Галина Міхуля своїй невістці Людмилі Дроздик, котра мешкає у м. Камінь-Каширський, одним махом зробила подарунок аж двічі. Як? Дуже просто. Передплатила «Волинську газету» на цілий рік і презентувала невістці на Новий рік. Тож протягом року сім’я Міхуль отримала змогу читати улюблене видання і дізнаватися про новини краю серед перших. Гарний подарунок, еге ж? Але це ще не все.
Сповідь парторга
Чимало води спливло з тих часів… Змінилося все: країна, політика, влада, стиль життя і пріоритети. Але й сьогодні в селі Василя Домашича знають не інакше, як парторга. Чоловік, хоча сивина давно торкнулася скронь, а здоров’я, як і молодість, зосталося там, у радянській епосі, багато чого пам’ятає. А головне – розказує. Василь Якович не з тих, хто навіть сьогодні воліє за ліпше мовчати.