Міністр он-лайн
Раїса Богатирьова запевнила: «нічого гіршого за смерть не відбувається». А тому, щоб запобігти серцево-судинним хворобам, порадила ходити до сімейного лікаря, «як до церкви».
Читати більше
Не подавайте милостині дітям
Коли, купуючи квиток на проїзд у касі Луцької автостанції №1, я не чую за спиною благальне: «Тьоть, дайте пару копійок…», то аж дивуюся. Зазвичай, оце «тьоть» – неодмінний атрибут відвідин автостанції. Так триває роками. Ради цьому явищу не можуть дати ні адміністрація закладу, ні міліція, ні міська влада. А все тому, що у жебрацтві – як на ринку: є попит, отже, є і пропозиція.
Хто у черзі за ваучером
Аби знайти своє місце під сонцем, і після 45-ти не пізно вчитися. Для цього нині створено всі умови. Адже з прийняттям нового Закону України «Про зайнятість населення» ті, хто переступив 45-літній рубіж, отримали можливість знову сісти за студентські лави, щоб освоїти нову професію чи підвищити кваліфікацію коштом Фонду державного соцстрахування на випадок безробіття, отримавши так званий ваучер.
Світло в Седлищі
Більш ніж сотня школярів із с. Седлище Любешівського р-ну з року в рік навчаються у другу зміну. А відтак щоразу, прямуючи до школи в темну пору дня, фактично ризикують життям. Але віднедавна дорога стала безпечнішою.
Сенкевичівські ікони – у Луцьку
«Волинська газета» у номері за 15 серпня цього року розповідала про диво, що трапилося в родині Садовських, котра мешкає в горохівському селі Сенкевичівка: старовинні почорнілі образи Ісуса Христа й Божої Матері з Дитям оновилися напередодні того, як господиня планувала їх позбутися.
Неба вже не видно
Наша газета неодноразово розповідала про активні громади волинських сіл, котрі, не чекаючи бюджетних коштів, майже на голому ентузіазмі ремонтували аварійні приміщення будинків культури або ж узагалі зводили нові. Не відстають і в цьому плані мешканці с. Омельне Ківерцівського р-ну.
Хоча особливі, але такі, як усі
У с. Поромів, що на Іваничівщині, дітки з особливими потребами зможуть ходити до звичайної школи.
“Мельникіана”. Бізнес-сезон
Що правда, то правда: якби податкового ректора Петра Мельника не існувало б у природі, то його варто було б створити штучно! Бо після втечі опального «світоча освіти і науки» за океан в його життєвій валізі відрилося не одне подвійне дно, а мінімум зо п’ять! Причому, конструктивні особливості цього «чемодана без ручки», який і нести незручно, а покинути шкода, свідчать, що таких козачків в армії наших «науковців» може бути цілий полк…