26 січня 2014 р. на Народному віче, що в 13. 00 розпочалося на Театральному майдані Луцька, опозиційні лідери розповіли про першочергові завдання боротьби з владою та поіменно озвучили своїх претендентів на посади.
25 січня товариський матч луцької «Волині» у Туреччині не відбувся. Підопічні Віталія Кварцяного мали намір зіграти із азербайджанським «Карабахом» (Агдам), хоча раніше планувався спаринг із «Габалою», яку очолює екс-наставник київського «Динамо» Юрій Сьомін.
О 13.05 25 січня 2014 р. в Волинській обласній раді стало остаточно зрозуміло: сформована на фоні успіхів виконавчої влади більшість з числа депутатів-регіоналів, мажоритарників та тих «слуг народу», які обиралися за списками опозиційних партій, але перебігли під тепле крило сил правлячих, зазнала кількісного зменшення. Проте і в її опонентів немає переваги бодай в 1 голос. Саме ця одна-єдина «золота акція» й стала причиною багатогодинного безрезультатного перебування окремих депутатів облради в
Голова облради Володимир Войтович, який вранці 24 січня 2014 р. на Київському майдані разом зі своїм першим заступником Юрієм Лобачем оголосив про намір піти у відставку та навіть написав відповідну заяву, наступного ранку пояснив: саме в такий спосіб намагався розрядити вибухонебезпечну ситуацію. Проте поки депутати не проголосують за його відставку і допоки сам Володимир Іванович не одужає, номінально саме він продовжує залишатися керівником органу місцевого самоврядування!
Заява Європейського Комісара з розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле після його візиту до Києва.
Прес-служба Волинської обласної ради оприлюднила повноформатне зображення тексту заяви, яку в своєму службовому кабінеті за присутності першого заступника Юрія Лобача і заступника Валентина Вітера написав голова облради Володимир Войтович.
Уперше Петро Старушик народився 5 січня, перед Різдвом, 1944 р. у с. Замшани, що на Ратнівщині.
Кажуть, зимові празники – свята сімейні, тим і особливі. Мабуть. Але якщо родини нема або, не дай Боже, стосунки у вас із рідними – недружні?
Хто міг подумати, коли в перші, майже голодні і дуже холодні роки Незалежності, коли тодішній Луцький міський голова Антон Кривицький вольовим рішенням перевіз військовослужбовців батальйону Національної гвардії під командуванням майора Павла Алексієнка з занедбаних казарм ракетників у лісі Рожищенського району до обласного центру, що зараз цей підрозділ не тільки змінить підпорядкування та стане складовою частиною Внутрішніх військ, але й знову опиниться в дуже нелегкій ситуації?
