Тепер поріг обкомівської обителі може переступити чи не кожен. А був час, коли в народу руки-ноги тряслися, якщо раптом виникне потреба (чи запросять) до якого кабінету. Ось якими запам’яталися два візити до партійної барлоги волинському письменнику, краєзнавцеві Вікторові Лазаруку, який нещодавно розповів про свої спогади в редакції «Волинської газети». І яким ми побачили обком через 22 роки після зміни його статусу і через півстоліття після появи на світ.
Під ногами шурхотіло золотаве листя. Вона ледве йшла, не помічаючи нікого навкруги, повністю занурившись у свої думки…
Одного разу вночі Леся прокинулася від сильного болю в серці. Їй здалося, що вона вмирає. Страх заполонив усе тіло. Хапаючи повітря ротом, вона розридалася…
На роботу повертатися дуже не хотілося: досі жила морем, сонцем і відпочинком. Ну чому все хороше так швидко закінчується?..
Віце-прем’єр Олександр Вілкул провів урядовий селектор щодо підготовки освітніх установ до навчального року, а житлово-комунального господарства – до зими. У полі особливої уваги Кабінету Міністрів: збільшення кількості місць у дитячих садочках, впровадження електронної черги у ДНЗ і впорядкування тарифів на житлово-комунальні послуги.
Цумань, що на Ківерціщині,– славне селище з давньою історією та самобутньою культурою. Однак не про минуле нещодавно поспілкувалася із селищним головою Олександром Кобиланом, а про нинішнє і грядуще. Бо час, коли вояки УПА мужньо боролися проти німецьких і радянських окупантів у тамтешніх лісах, вже історія, а от загроза того, що цуманчани в будь-який момент можуть опинитися без води через прорив труби, нависла вже сьогодні… Керівник місцевої влади каже: аби повернути престиж Цумані на обласному
Держфінінспекція у Волинській області провела фінансовий аудит у 7-му жеку Луцька. Констатували збиткову діяльність упродовж 2011-го, 2012-го та шести місяців 2013 р. Хоча у 2010-му були прибутки (603 тис. грн). Але, чесно кажучи, не такий страшний чорт, як його малюють, бо, якщо два роки тому фінансові проблеми вимірювалися 50 тис. грн, то нині – лише однією тисячею.
Тихе полювання стало жорстким бізнесом, але й у ньому без удачі не обійтися.
То тепер у Зеленому свині такі ж, як і в будь-якому іншому селі Горохівщини (хіба, може, трохи більш вгодовані). А колись (і таке ще тут добре пам’ятають) ці представники «роду салтісонових» не валялися в хлівах у гноєві чи найглибшій баюрі у хазяйському дворі, а «культурно» випасалися ген там на вигоні і тихенько похрюкували від радості, коли господар врешті повертався з роботи і приходив забирати додому свого припальованого хряка.
