Пані Марія більше двадцяти років працювала на посаді молодшої медичної сестри фельдшерсько-акушерського пункту. Однак, у зв’язку із скороченням штату працівників, її було звільнено. При цьому роботодавець не врахував, що пані Марія мала більше підстав для переважного залишення на роботі, аніж інші працівники.
З питанням захисту трудових прав жінка звернулася до Маневицького бюро правової допомоги Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Справою зайнялася начальниця бюро Наталія Зоря. Фахівчиня підготувала позовну заяву до суду, у якій зазначила, що пані Марії присвоєне почесне звання «Мати героїня», на утриманні у неї двоє неповнолітніх дітей, а також матір похилого віку, чоловік має інвалідність третьої групи, призначену довічно. Окрім того, на час звільнення жінки їй залишалося менше, аніж 2 роки до досягнення пенсійного віку, що також надавало їй переважне право на залишення на роботі. Зважаючи на це, спеціалістка просила суд визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення та поновити пані Марію на посаді молодшої медичної сестри, стягнувши з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Іншу роботу при звільнені запропоновано пані Марії також не було, хоча у разі наявності інших вакантних посад, така пропозиція є обов’язковою.
У судовому засіданні роботодавець не зміг довести те, що він дотримався процедуру звільнення пані Марії у зв’язку із скороченням штату працівників. Тож, за результатами розгляду справи, порушені права жінки вдалося захистити, а саме визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити пані Марію на посаді молодшої медичної сестри. Також з роботодавця було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27 399 гривень 12 копійок.
Запитання до юриста:
У кого є переважне право на залишення на роботі?
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу законів про працю, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
– сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
– особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
– працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
– працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
– учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового, або іншого репресивного органу;
– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
– працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
– особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
– працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
– працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Фото із сайту БПД.