Без категорії

Бандерштат-2016. Етюд в блакитно-жовтих тонах

Є такі серпневі дні, коли здається, що уся активна молодь збирається в одному місці на Волині – на фестивалі «Бандерштат». А цього року дійство святкувало свій десятирічний ювілей. «Волинська газета» згадує, чим запам’ятався «Бандерштат-2016».

Чесно кажучи, автор цих рядків до фестивалю готувався вже
давно. Після того, як він відкрив його для себе рік тому, не було ніяких
сумнівів, що спекотними літніми днями доведеться знову поринути в атмосферу
«Бандерштату». Це, звичайно, невдячна справа – поєднувати журналістську роботу
та відпочинок на таких дійствах, але все-таки у ті нічні моменти, коли неділя
плавно переходила у понеділок, всередині була ціла купа морального задоволення…

Перше, що кинулось у вічі під час першого дня фестивалю –
велика кількість учасників. З відчутного розширення наметового містечка у
порівнянні з попереднім «Бандерштатом» можна було зрозуміти, що більше було
саме приїжджої молоді – як з Волині, так і з сусідніх областей. Як розповіли
організатори дійства, цього року географія його учасників значно доповнилась і
учасниками з-за кордону: від Німеччини та Італії до Польщі та Ізраїлю. Звичними
гостями фестивалю були також поляки, і особливо білоруси.

Втім, не так важлива була приписка учасників, як їх
спілкування між собою. Минулого року так і не вийшло нормально поспілкуватися з
патріотичною молоддю, яка відвідує «Бандерштат», а тому й на повну відчути його
дух. Що ж, ситуацію виправив – і був приємно здивований! Виявляється, у тому
«мурашнику», наповненому людьми, які дивляться в одну точку, вічно перебувають
«на своїй хвилі» та втікають від телекамер з мікрофонами, десь ще є куточки
відкритості, відвертості та ввічливості. Світ, у якому легко заводяться нові
друзі без пляшки за столом (а ізюминкою «Бандерштату» є якраз те, що фестиваль
проводиться без алкоголю) чи гучної клубної музики. Саме у цьому, на мою думку,
й проявляється той український дух, і саме такими заходами гуртується
український народ.

  Для когось відпочинок, для когось – знайомство з
«Бандерштатом» – проходили під акомпанемент шаленої спеки. Та навіть погодні
умови не стали на заваді спортивним змаганням та виступам на урбан-сцені
метал-гуртів. А духовно та інформаційно збагачували народ лектори, які
виступали на гутірковій сцені. Особливо очікували другого дня фестивалю, коли
можна було поспілкуватися з неординарними особистостями – Володимиром Парасюком
та Надією Савченко. Втім, незважаючи на гострі запитання, які задавали їм люди,
до «двіжу» так і не дійшло.

Було чим зайнятись на фестивалі й окрім концертів та гутірок.
Для тих, хто зголоднів, до самої ночі працювала фуд-зона, а також безліч
наметів з сувенірною продукцією, літературою та патріотичним одягом. До слова,
й ваш покірний слуга не втримався від поповнення гардеробу білоруською
футболкою з символічним надписом «За нашу та вашу свободу», а гроші з продажу,
за словами білоруських колег, йтимуть на підтримку загону «Пагоня», який
допомагає нашим військовим на Сході. І взагалі, фестиваль був буквально
засіяний різноманітними благодійними та волонтерськими куточками, тож молодь
могла не лише духовно збагатитись та проникнутись тим духом патріотизму, а й
матеріально підтримати тих, хто потребує допомоги.

Особливу увагу гостей «Бандерштату» привернула також
атракція у вигляді стрільби з лука, де замість мішеней були манекени з обличчям
президента однієї з сусідніх та не дуже дружніх нам країн. Спробував свої сили
й автор цих рядків: зважаючи на перший досвід – не дуже вдало, однак колеги три
дні відстрілювали уявного ВВП як могли. Ще б наші лучники у Ріо так стріляли…

 Ну а
по-справжньому оживав фестиваль увечері: саме в цей час народ підтягувався до
головної сцени, де люди задовольняли свої музичні самки виступами
найрізноманітніших гуртів. Уже першого дня «бандерштатівців» непогано качали звичні
для них «Ролікс» та «Брати Гадюкіни». А під закриття суботньої музичної
програми до численних блакитно-жовтих стягів додалися й біло-червоні –
білоруські. Воно й не дивно, адже на сцені традиційно високий рівень тримали
хлопці з «Brutto», а лідер гурту Сергій Міхалок вкотре
висловив підтримку українцям у боротьбі за свою територіальну цілісність.

Третього дня люди мали змогу побачити на сцені
переможницю Євробачення – Джамалу, а закривали фестиваль «Антитіла» та «Тартак».
Якраз ці гурти зуміли «розкачати» публіку так, що ніхто й не помітив порівняно
прохолодного недільного вечора: навпаки, корінний лучанин Сашко Положинський,
виконуючи одну з пісень, «роздягнув» слухачів, які в унісон кружляли над
головами своїми футболками. А лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя піснею «Люди
як кораблі» вшанував пам’ять Андрія
Кузьменка.

Боротьба зі спекою, цікаві тези ведучих на гутірках, купа
знайомств, драйвова музика, чотирнадцять поверхів пішого ходу, яки ми разом з
колегою Юрієм подолали для зйомки загального плану фестивалю без допомоги
дронів, відсутність алкоголю, недоспані ночі та приємна втома – це далеко не
все з того, чим закарбується у пам’яті ювілейний десятий «Бандерштат-2016»
(який цього року відвідало більше шести тисяч людей з різних куточків України).
А незабутні три дні були яскравим підтвердженням думки про те, що цей захід –
одна з ізюминок Луцька. Тому залишається вірити у те, що наступного року ми
будемо ловити нові враження від фестивалю на тому ж самому місці.

 

Дмитро КУЗНЕЦОВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *