На дніпровському стадіоні «Метеор» луцька «Волинь» поступилася «Сталі» з Кам’янського – 0:1.
До звітного протистояння команди підходили з дещо різним настроєм. Команда з Кам’янського минулого туру виправилась після розгромної поразки від «Карпат» і ледь не переграла «Дніпро», тоді як підопічні Віталія Кварцяного на останніх секундах втратили перемогу над донецьким «Олімпіком». А за день до матчу з тріском пролетів «дубль» нашої команди – молодь «Сталі» відвантажила у ворота Дениса Хвалицького дев’ять «сухих» голів, підтвердивши таким чином усі кадрові біди свого суперника…
А вибирати склад на основний матч керманичу «Хрестоносців» дійсно не було з кого. Особливо це стосувалось атакувальної лінії: травма Анатолія Діденка та вихід з команди Дмитра Козьбана означав, що на полі таки з’явиться обіцяна ще три роки тому надія нашого футболу – Сергій Петров (який, до слова, як мінімум у першому таймі сподобався). Крім того, у стартовому складі з’явився Ярослав Деда, а також нарешті видужав Андрій Богданов. На інших позиціях грали вже звичні виконавці.
Перші хвилини гри приємно здивували: чи то якийсь стартовий мандраж гравців «Сталі», чи то активність волинян, чи усе це вкупі призвело до того, що у дебюті матчу підопічним Кварцяного вдалося організувати неприємний для суперника натиск. Логічним його завершенням став відмінний момент у Ярослава Деди, якого господарі поля просто забули у своєму карному майданчику. Втім, чистий вихід сам на сам наш футболіст не реалізував – Юрій Паньків встиг зблизитись та перекрити «круглому» шлях до власних воріт.
А от Артем Кичак вже через декілька хвилин цього зробити не зумів. Хоча це було доволі важко – Деул майстерно виконав небезпечний штрафний удар на підступах до «зони» – так, що у кіпера «Волині» не залишилось ніяких шансів. Так рахунок відкрився – 1:0.
Далі суперники лучан заграли якось впевненіше. Незважаючи на прояви активності наших гравців, майстерності та правильних рішень при побудові атак їм не вистачало, тоді як гравці «Сталі» ще до перерви могли збільшити перевагу в рахунку. Втім, Комваліус пробив повз «рамку», а ще один гол підопічних Еріка ван дер Меєра не зарахували через положення поза грою.
Після перерви Віталій Кварцяний випустив Дудіка замість Задерецького. Свіженький Артем став одним з найактивніших гравців у другому таймі, а ще мав шикарну нагоду стати автором гольової передачі. Якби її не запоров Сергій Петров, який з центру штрафного майданчика пробив у вже лежачого Паньківа. Хотілося сказати, що за такі моменти (яких, до речі, у Петрова було декілька) Віталій Володимирович може й на лаву посадити, але кого ж тоді проти «Зірки» через тиждень випускати? Хіба Діденко одужає…
Після цього епізоду волиняни майже нічого не створили в атаці. Навпаки, повинні дякувати долі, що арбітр не призначив пенальті за фол Герасимюка на Деулі, а захисник «Сталі» Мілош Стаменкович не реалізував просто вбивчий момент, вдаривши повз рамку з декількох метрів. Наші футболісти у відповідь “напрацювали” лише на вилучення Артема Шабанова (ще один головний біль напередодні матчу проти “Зірки”), а фінальний свисток зафіксував результат 1:0 на користь господарів поля.
У підсумку, три тури ми завершуємо з “гросмейстерським” показником “1” у графі “очки”. Кадрові проблеми команди дають про себе знати: якщо основну обійму гравців ще можна назвати конкурентоздатною, то нормальним резервом для неї (особливо зважаючи на результати “дубля”) поки навіть не пахне. І нічого не поробиш – це ФІФА, і так нам доведеться жити до наступного реєстраційного періоду. А поки потрібно налаштовувати себе на матч проти Кропивницького – ця команда нам точно “по зубах”…
Дмитро КУЗНЕЦОВ
Фото ФК “Волинь”