Досвід показує, що бути поблажливими в ставленні визволеного на Донбасі чи в Криму з-під панування ворожого режиму Україні не вийде за жодних обставин.
Знову заговорили, що от-от повернемо спочатку Донбас, а за місяць-другий і Крим. Сумнівно… Але якщо й так, що чи є в нас план дій на визволених землях? Ясно, що немає…
Це тільки наші перебиранці за роки Незалежності звикли перебігати від клану до клану у вигляді партій чи блоків, і робити вигляд, ніби люди нічого не пам’ятають і тільки й чекають, як один і той самий Іван «іде на службу до народу» сьогодні в одній шапці, а завтра – в уборі зовсім іншого кольору. Нам тому ніяк і не вдається збудувати цивілізоване суспільство, що практика подвійних стандартів перетворилася на стандарт практики. І навіть вистраждана на Євромайдані люстрація у вмілих руках для одного екс-міністра часів Януковича завершилася підвищенням у посаді, а другого не тільки з роботи вигнали, але й по прокуратурах і судах совають…
Але так конституційний порядок на Донбасі і в Криму не відновиш. Насправді все відбувається за іншими законами. Класичним став «золотий вересень» 1939-го. Сюди прийшла не тільки репресивна машина зі Сходу у вигляді секретарів райкомів чи карателів із НКВД. Повністю з завезених елементів сформували суди, міліцію, банківських службовців і навіть учителів по школах. І все тому, що «другі совєти» тотально не довіряли «соціально чужим» західнякам.
Як показали подальші події, правильно (з дзвіниці Кремля) робили! Бо мізерна кількість волинян душею й серцем поділяли більшовицькі погляди. Тому й зустрічали після сталінських репресій гітлерівських «визволителів» із хлібом і сіллю, а коли розчарувалися в «новому порядку», то так само масово підтримували підпільні структури ОУН і дружно йшли в лави УПА.
Відтак, вже на початку 1944-го в анкетах з’явилася особлива графа з запитанням, що громадянин робив на тимчасово окупованій території. Якщо був у партизанах, то міг претендувати на якусь посаду. Якщо не був, то мав право або просто гнути спину рядовим, або ставав «ворогом народу».
Тому навіть коли Донбас чи Крим повернуть у лоно Української держави, на місцевих у побудові демократичного, правового і євроатлантично налаштованого суспільства розраховувати не доведеться. Кожен, хто там зараз живе, повинен і словом, і ділом довести свою відданість неньці-Україні. Інакше автоматично належатиме якщо не до ворогів нашої держави, то як мінімум до неблагонадійний елементів. А такі не те що депутатами, а навіть рядовими вчителями не мають права бути.
І тут виникає ще одне запитання: а хто з нинішніх «перебиранців» зголоситься працювати в Донецьку чи Сімферополі? І хто туди поїде вчити вже зіпсованих російською пропагандою учнів чи командувати навіть лісниками-перевертнями?
Ото ж бо!
Володимир ДАНИЛЮК.