Вбивство
керівника «Білоруського дому в Україні» Віталія Шишова агентами режимів
Аляксандра Лукашенкі чи Владіміра Путіна наразі є найвірогіднішою з версій, що
розглядає українська поліція. Але якщо це так, то убивці, швидше за все, як і в
багатьох подібних злочинах вийдуть сухими з води. Чому так?
Отже, Віталій Шишов приїхав в Україну наприкінці
минулого року, коли в його рідній країні режим самозваного правителя Білорусі
почав масові та жорстокі репресії проти всіх учасників мирних акцій протестів.
Арешти тривають і досі, кількість жертв політичного
терору сягнула кількох тисяч. Решта білорусів – залякані та безініціативні.
Лише одиниці наважуються на відкритий спротив, а оскільки для цього вони в
Білорусі не бачать ніяких можливостей, то намагаються діяти з-за кордону. В
основному, з Литви, Польщі та України.
Втім, знову підтвердилося, що наша земля для
вимушених утікачів від тоталітарних режимів зовсім не безпечна. Пригадаймо хоча
б долю опозиційного журналіста Павла Шеремета, якого агенти спецслужб
(білоруських, російських?) підірвали в автомобілі 5 років тому прямо за кілька
кварталів від головного офісу СБУ, а винних (крім призначених на цю роль
горе-міністром МВС Арсеном Аваковим захисників України) так і не покарали.
Перед тим було резонансне вбивство в нашій столиці
російського депутата Госдуми Дєніса Воронєнкова: в березні 2017 р. ФСБ найняла
на роль кілера одного з асоціальних ветеранів АТО/ООС. Виконавця – затримали,
організатори на свободі…
Тож опозиціонер Леонід Развозжаєв, який у 2012 р.
намагався отримати політичний притулок в Україні, але був викрадений із центру
Києва та опинився в Москві, може вважати себе ледь не щасливчиком: не вбили, а
живим у полон захопили…
Втім, трагічна смерть Віталія Шишова – це ще один
слід від російських і білоруських спецслужб, які задля задоволення хворобливих
людиноненависницьких примх своїх хазяїв готові і отруту «Новачок» у серці
Великої Британії застосовувати. І цивільні пасажирські літаки з застосуванням
бойових винищувачів примусово приземляти, щоб убити чи захопити чергову жертву.
Легше всього все списати на емоційний стан
26-річного опозиціонера, який як зазвичай вирушив на ранкову пробіжку до лісосмуги,
де його тільки через добу знайшли повішеним. З досвіду вбивства власного
кореспондента газети «Киевские Ведомости» по Луганській обл. Петра Шевченка (ще
в 1997 р. його знайшли повішеним у напівзруйнованій котельні віддаленого району
Києва, де він ніколи раніше не бував), сценарій інсценізації самогубства найкраще
допомагає замести всі сліди вбивства…
Щось не так працює в механізмі нашої правоохоронної
системи та судових органів, раз зло постійно залишається не покараним і
розростається все далі… Якщо, звичайно, такий механізм ще взагалі залишився…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото порталу «Островок»: таким був Петро Шевченко.