29
листопада виповнюється 35 років із дня трагічної загибелі волинського вчителя
Юрія Лелюкова. Прямо на уроці військової підготовки він ціною власного життя
врятував учнів, накривши тілом гранату, котра виявилася не навчальною, а
бойовою…
Кадровий офіцер Юрій Лелюков 29
листопада 1984 р. загинув під час уроку військової підготовки, який він
проводив як вчитель у другій школі селища Іваничі, повідомляє «Волинська правда»
з посиланням на інформацію з Іваничівської селищної ради.
35 років тому у його руках серед навчальних гранат виявилась справжня. Для
порятунку 26 дітей герой накрив її власним тілом, прийнявши всю силу вибуху на
себе.
«Як завжди, пролунав тоді дзвінок, і десятикласники сіли за парти. Цього разу
Юрій Миколайович розповідав дітям про будову гранати, принцип її дії, бойову
силу. Школярі уважно слухали його й почуте занотовували у зошити.
Колишній прикордонник, кадровий офіцер, а нині старший лейтенант запасу умів
заворожити юні серця. Після невеличкої контрольної з пройденого матеріалу
зведений клас принишк, слухаючи учителя. Той для засвоєння пройденого
продемонстрував один із трьох муляжів гранати. Показав її у розрізі.
Далі взяв ще один учбовий макет.
– Перш ніж привести гранату в бойове положення, – показував Юрій Лелюков, – потрібно притиснути
спусковий важіль і висмикнути запобіжне кільце. В учбовій гранаті почується клацання,
а в справжній — клацання і піде димок… Якщо чеку висмикнути, до вибуху
залишиться чотири секунди…
Двадцять шість пар дитячих очей уважно спостерігали за рухом учителя. Юра
впевнено, із посмішкою на вустах, відпустив чеку. Клацнуло і пішов димок!
Блискавично запрацювала думка. Поруч вікно, але ж там, у дворі, граються
щебетливі малюки, попереду — цілий клас. Випускники побачили, як вчитель різко
повернувся до них спиною, метнувся у куток і притиснув гранату. Пролунав
оглушливий вибух. У вікнах повилітали шибки. Із стін і стелі посипалася
штукатурка. Клас заволокло димом. Діти ще до кінця не усвідомили: що ж сталося?
Мерщій до вчителя. Винесли у коридор. І аж тут побачили його закривавлене
тіло…», – згадують страшний день на сторінках газети «Волинь».
Як повідомляють на сторінці Іваничівської селищної ради, 29 листопада у
приміщенні Іваничівської дитячо-юнацької спортивної школи відбулося відкриття
33 районного турніру із баскетболу серед учнів загальноосвітніх навчальних
закладів І-ІІІ ступенів на приз Юрія
Лелюкова.
В урочистому відкритті змагань взяли участь
представники Іваничівської селищної ради, Іваничівської райдержадміністрації .
Учні КЗ «Іваничівський ліцей №2 імені Юрія
Лелюкова» розповіли присутнім про героїчний вчинок вчителя та вшанували
його пам’ять хвилиною мовчання.
Зі словами привітань до присутніх звернулася в.о. голови Іваничівської
райдержадміністрації Людмила Войтович, начальник гуманітарного відділу
Іваничівської селищної ради Світлана Король та начальник відділу
фізичної культури і спорту райдержадміністрації Анатолій Семерей.
І правильно – про героїв потрібно не
забувати!
До речі, подвиг Юрія Лелюкова – як мінімум
другий факт самопожертви волинських учителів, які жертвували власним життям
заради порятунку дітей. У с Муравище Ківерцівського р-ну 16 лютого 1998
р. педагог Маркіян Бурак витягнув із
крижаної пастки пожежної водойми трьох школярів. Сам він не зміг вибратися зі
ставка, що неподалік школи, рятуючи четвертого учня Дмитра Ришкевича, й загинув разом із ним.
У Ківерцівському р-ні також шанують подвиг жертовного вчителя фізкультури,
проводячи різноманітні заходи. Але спортивного залу влада в с. Муравище так і
не збудувала…
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото ІА «Волинські новини»: урочисте відкриття змагань на честь Юрія Лелюкова.