Польських власників давно вже
нема, а їхня хата досі слугує селянам.
Колоритна будівля у центрі
горохівського села ніби зійшла з чорно-білого фото. Саме на такі хатини – низькі,
побілені, з маленькими віконницями – часто натрапляєш у світлинах музейних
фондів чи історичних журналів.
Однак на
Горохівщині, та й не тільки там, столітні будинки досі дихають життям.
Якщо говорити
за Скірче, то двері тутешньої хати-музею ніколи не зачиняються, бо саме тут
розмістилася бібліотека.
Ззаду
хатина підперта кілками: споруджена-бо ще за Польщі. Власники теж давно
відійшли у Вічність. Та на совість збудоване житло продовжує слугувати людям.
Раніше в
хатині працювала сільська рада. Згодом трудилися поштарі. А тепер цей дім
перетворився на скромне царство знань. І якщо не дуже придивлятися, то спереду
та зсередини будинок іще досить нічогенький.
– Я вже
дев’ять років працюю бібліотекарем. І весь цей час стараюся підтримувати
приміщення в належному стані. Бо хай би там що не казали, а люди не перестають
цікавитися книгами, газетами, журналами, – розповідає Жанна Вітюк. – З усіх мешканців
сіл Скірче та Жуковець (це наша сільрада) 502 записані в бібліотеці.
Як
підмітила пані Жанна, учнів і студентів цікавить література з навчальної
програми. Людей старшого віку – твори фантастів чи істориків. Жіночки люблять
житейські історії почитати.
– Попри нестачу
коштів, ми все одно передплачуємо журнали та газети. Окрему підшивку маємо
«Волинської газети». Аякже! Ви ж пишете якраз про те, що найбільше сьогодні
болить, – події на Сході, політику, долю вояків та їхніх родин, – робить нам
комплімент Жанна Іванівна.
А що бібліотека
у старому приміщенні – нічого, протримаємося, з оптимізмом каже жінка:
–
Головне, аби мир у наші сім’ї повернувся та горохівські хлопці, для яких
бронежилети і продукти закупляємо, швидше прийшли додому.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.
