Парадоксально, але факт: на Волині мирно співіснують представники різних національностей, і з поміж них – азербайджанці та вірмени. Натомість між країнами їхнього походження з кінця вересня розгорнулася і досі триває кривава м’ясорубка за територію, яку і Азербайджан, і Вірменія вважають своїми споконвічними землями.
Йдеться про Нагірний Карабах, як усталено в нас називати ніким не визнану НКР, або Арцах, як іменують цю древню гірську місцевість вірмени, співвітчизники яких завжди складали більшість населення. Це – невеличка місцевість у горах Кавказу, бої за яку між Вірменією та Азербайджаном розпочалися ще в 1988 р., у 1994 р. після перемир’я тимчасово припинилися, а віднедавна спалахнули з новою силою. У Баку говорять, що відвойовують у «вірменських окупантів» автономну область, яку було захоплено майже 30 років тому. В Єревані стверджують, що вірменські добровольці допомагають армії НКР відстояти Незалежність, досягнуту за принципом історичної справедливості.
Між тим, незважаючи на заклики світової спільноти, бої тривають, азербайджанці повільно просуваються вперед, відвоювавши понад 20 населених пунктів. Із обох боків – величезні втрати, в тому числі серед мирного населення. Бо застосовується сучасне озброєння, яке отримане противниками з Росії, Туреччини, Білорусі, Ізраїлю і навіть України…
На щастя, інформації про участь українців загалом і волинян зокрема в черговій війні на пост-радянському просторі не надходило. Але чи справді немає наших співвітчизників у збройних формуваннях військ противників, не може сказати ніхто… Тому ця війна – не така вже й далека, як здається на перший погляд…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора; Міністерства оборони Вірменії та Агенції «Рейтерс»: поранений мирний житель столиці НКР – м. Степанакерт; азербайджанці радо вітають своїх солдатів; на одній із ділянок лінії фронту між Вірменією та Азербайджаном, 2019 р.
