Політика і бізнес – речі нерозривні. І коли нема стабільності в першому,
друге також хитається. Як у такій ситуації втриматися волинянам – шукали відповіді
Регіональна рада підприємців і Координаційна рада з питань розвитку
підприємництва в області.
Учасникам засідання було що обговорити. Адже фактично всі вони стали або
могли стати заручниками політичних маніпуляцій. Причому зі сторони як Сходу, так
і Заходу.
– Коли в серпні Росія почала блокувати ввезення українських товарів через
свій кордон, особисто для мене це було настільки несподівано, як колись напад
Гітлера на Радянський Союз, – зізнався генеральний директор СП ТОВ
«Модерн-Експо» Петро Пилипюк, який водночас є головою Регіональної ради
підприємців області. – Нам тяжко було зрозуміти, як могли багаторічні російські
партнери так грубо порушувати давні домовленості, чому зробили це без жодних
попереджень. Чесно кажучи, ситуація загострилася настільки, що з’явилося
питання, як зберегти колектив і утримати саме підприємство!
– Не в кращому, а подекуди й гіршому стані перебували багато підприємств
області, – додала віце-президент Волинської торгово-промислової палати Надія
Мотронюк. – Річ у тім, що всі вони виготовляють так званий сертифікат
походження, котрий дає право на пільгове розмитнення товарів за межами України.
Так-от, Росія почала вимагати оновлених сертифікатів, бо ті, мовляв, надають
неповну інформацію: то без вказівки розміру і кольору товару (чого раніше
ніколи не було), то без відповідності товару його назві тощо. Російська митниця
сумнівалася в якості товару й вимагала його лабораторної перевірки, що тривала
від десяти до сорока днів. А що це означало для продуктів харчування – самі розумієте.
Словом, це була справжня блокада.
– Наше підприємство тоді погодилося не чекати результатів усіх тих
перевірок, а розмитнити товар за повною вартістю. Та всупереч обіцянкам
російської сторони, компенсації за переплачене мито ми досі не отримали, –
зізнався Петро Пилипюк.
Побачивши такий тиск на українську сторону, чимало бізнесменів стали із надією
дивитися на Європейський Союз. Виявилося, і там не все так райдужно. Основне,
на що розраховували підприємці, – входження до Зони вільної торгівлі із країнами
ЄС. Однак «проїзним квитком» на західний ринок вважається наявність у продукції
технічного регламенту, тобто відповідність ГОСТам. Більшість наших товарів ТР
не мають і не скоро матимуть. Бо щоби гармонізувати українські держстандарти до
європейських, необхідні колосальні кошти.
– У нас такі гроші є, і ми готові їх спрямовувати на підтвердження якості
продукції, здобуття західних ринків. Але таких, як ми, на Волині небагато, –
зазначив Петро Пилипюк. Що вже казати за харчові продукти, на які не те що
технічного регламенту, українських стандартів не затверджено.
– Якщо взяти, скажімо, молочну продукцію, то Європа дотримується технології
«жодного контакту рук і молока». На Волині так працюють одиниці, а відповідно,
лише п’ять-десять процентів молочної продукції волинського господаря може розраховувати
на закордонний ринок, – навів приклад заступник голови облдержадміністрації
Олександр Курилюк, який також узяв участь у засіданні.
Коли відверто, то сьогодні Україна цікавить Європу лише як дешева сировинна
база, переконані члени засідання. Доказом цього є експорт Волині, де основна
частка вивезеного за кордон – те, що називаємо природними багатствами,
наприклад – ліс, який активно купує Німеччина.
– Але навіть для якісної волинської продукції Європа запланувала ввести
такі квоти (тобто обмеження), що можливостей торгувати ми отримаємо менше, ніж
є сьогодні, – зауважили учасники зустрічі. – Якщо цього року ми реалізували на
Захід 17 тисяч тонн яловичини, то ЄС пропонував квоту у 12 тисяч тонн. Якщо
нині ми завезли в Європу 148 тисяч тонн кондитерських виробів, то у квоті
йдеться всього за три тисячі тонни. Тобто Захід не зацікавлений у
конкурентоспроможній Україні і не спішить запускати нас на свої ринки збуту.
Повертаючись до теми вільнюської угоди, підприємці зазначили: перш ніж
підписувати подібні документи, необхідно захистити українських бізнес, який
стає заручником політичних ігор.
– Коли Україна заявила про намір стати асоційованим членом ЄС, а Росія
паралізувала ввіз нашого товару, ми, бізнесмени поїхали до Петербурга на
зустріч із російськими партнерами, – продовжив Петро Пилипюк. – Членів
Російського союзу промисловців і підприємців ми якими тільки способами не
переконували: не вводьте мит. Одначе їхня позиція була непохитна: тільки ми
наблизимося до Європи, Росія відразу введе мито на наші товари. Якщо казати за
меблі, це становитиме 15 відсотків від вартості товару, на молочну продукцію –
20, м’ясо – 65. Ціна українського товару автоматично зросте, і ніхто його
відповідно купувати не буде.
– Це не означає, що я є палким прихильником Митного союзу, – зауважив Петро
Пилипюк. – Це означає, що коли нам пропонують західний вектор, то ЄС мав би
допомогти українському бізнесу знайти заміну ринкам збуту, втраченим у Росії.
Проте в домовленостях про асоційоване членство за подібну допомогу не йшлося.
– І не тільки за це, – зауважив Олександр Курилюк. – Економічний блок
питань, який мав би стати пріоритетним, чомусь відійшов на задній план. А серед
першочергових опинилися лікування в’язнів за кордоном, закон про прокуратуру
тощо.
– Ми, волиняни, обрали шлях на Захід для того, аби підняти рівень нашого
життя. Але з умовами, котрі запропонувала нам Європа, реалізувати наші бажання
просто нереально, – висловив точку зору директор регіонального відділення
Українського союзу промисловців і підприємців у Волинській області Юрій Анцух.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.