Європа починається в… Нуйно. А до нього – дорога часів СССР…
В’їжджаючи в глибинку Волинського полісся,на згадку мимоволі спливають слова з відомої «Пісні трактористки», які український поет-класик Павло Тичина вклав у вуста водійки «сталевого коня» Олесі Кулик: «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та».
Років з десять тому у складі журналістського десанту, що подорожував Україною, пощастило побувати у тому курортному місті Полтавщини, яке береже пам’ять про своїх багатьох славних земляків. Справді, не порівняти м. Миргород років двадцятих минулого століття із його днем століття наступного. Росте, розвивається, гарнішає і більше українізовується.
Подібне стає характерним і для населених пунктів нашого краю. Коли в’їхали в с. Нуйно, що на Камені-Каширщині, де головою райради Віктор Сус, немало подивувалися. Центральна вулиця села одягнулася в добротний асфальт, паралельно якому протягнулася така ж тротуарна стрічка, яку у центрі перериває гарно викладена тротуарна плитка. І це не будь-де, а в глибинці Полісся, яке зроду-віку не знало інших доріг, крім ґрунтових. Зміни наяву, як і Президентська програма «Велике будівництво».
Така добротна дорога тягнеться до самого Каменя-Каширського. Їдеш, і душа радіє та співає. Щоправда, тільки до Нуйного і після, бо з боку м. Ковеля до цього села шлях далекий від ідеального. На окремих відрізках вибоїни просто лякають. Вечорової пори так і дивися, що автомобіль може позбутися не одного колеса.
Тож якщо Нуйно сьогодні вже в Європі, то шлях до нього ще в колишній радянській імперії, яка менше всього піклувалася про дороги…
Володимир ПРИХОДЬКО.
Фото Віктора РАЙОВА.
