Запорізька ніч
Збіг обставин, зокрема – трагічних…
Клином світ зійшовсь на Запоріжжі.
Малюка двох літ ховали в січні.
Похорон став каменем наріжним.
Хлопчику! В тім сумніву ні граму,
що без участі попів російських
на безжурне лоно Авраама
мчить твоя душа, хоч це й неблизько…
Смерть твоя дістала назву: нагла!
Ну, а як назвати московита,
що додав суттєвий градус в магму,
здатну відтепер вулкан явити?
Ти помер, маленький… Та Спаситель
не дарма Зло глузду позбавляє,
цим караючи Москву неситу.
І тепер вже сумніву немає,
що не тільки Київ Патріарший
й Службу Божу мовою Тараса,
а й Соборну Україну нашу
проклинає ця орда у рясах.
Не клянімо ми московську ляльку –
Божого Арбітражу задосить!
Терезів вже ворухнулись шальки.
Й висохнуть усі на Сонці роси!
Микола ЦИВІРКО,
8 січня 2018 року, м. Київ.