«Перлина Турії» цього місяця була у полі зору Президента України та Уряду. З печерських пагорбів подивитися на диво-ферму у с. Задиби на Волинь до СФГ навіть делегували заступника міністра та уповноваженого Президента по земельних питаннях.
Обоє були неабияк здивовані і вражені досвідом «перлинівців», про що й говорять донині. Та вони ще не їли смачнющого хліборобського селецького борщу! А журналісти скуштували…
Спецкорівці «Волинської газети», які у ті дні також побували у господарстві і розповіли про досвід братів Яренчуків, звернули увагу й на те, що господарники всіляко турбуються про своїх працівників. Ось хоч би й хліборобський борщ. Ніби й нічого надзвичайного – у кожній хаті його готують. Та, погодьтеся, не в кожнім господарстві є своя кафешка чи їдальня, де трудівник, напрацювавшись, може втамувати голод. А в «Перлини Турії» є своя їдальня. Вона досить скромна і непоказна, знаходиться біля машино-тракторної бригади. Та в ній є усе необхідне обладнання та устаткування, головне ж – професійні кухарі.
У чергове об’їхавши господарство, на пропозицію його керманича Володимира Яренчука завітали до їдальні пообідати з сільськими трударями. Через напіввідкриті вікна на вулицю доносилися жіночі голоси і пахощі неповторного селецького капустяного борщу. На порозі їдальні нас зустрів інженер з охорони праці СФГ Андрій Якович Карпенко.
– Наша їдальня хоч і невеличка, але годує до 160 працівників, – мовить. – Дівчата – справжні чарівниці. Так смачно, як вони, у місті не готують.
Вже на кухні побачили трьох милих господинь. Шеф-кухарем працює Тетяна Богдан. Їй допомагають Ольга Власюк і Тетяна Артимук.
– І що сьогодні на обід? – поцікавилися.
– Борщ із капустою, перлова каша, м’ясо тушковане і компот, – усміхаються.
І ось настав час обіду. Як потягнулися до їдальні сільські трударі, ми аж диву далися. Водії, трактористи, слюсарі… У робочих спецівках, прямцем з майстерень, від тракторів та машин… Усім від дівчат є смачні частунки і добре слово.
– У скільки обходиться харчування вашим працівникам? – запитуємо в Андрія Яковича.
– 15 гривень у день, – мовить Андрій Якович. – Влітку це можуть бути сніданки, обіди і навіть вечері, адже жниварі працюють допізна. І за це працівник платить 15 гривень, решту доплачує господарство.
Спробували хліборобського борщу і ми. Смачно. Такого у Луцьку не скуштуєш.
– Мабуть, нам, журналістам, подали з «директорської каструлі»?! – дивуємося. – Ще й потрійну порцію…
– Нічого подібного. Усім з однієї каструлі, – запевняють кухарі. – Щоправда, ваші порції подали у гостьових глечиках. Смакуйте на здоров’я.
То ж усім при нагоді радимо посмакувати селецьким борщем. Так смачно як Тетяна Богдан, Ольга Власюк і Тетяна Артимук його ніде не готують. Думаємо, іншого разу його спробують й високоповажні гості з печерських пагорбів, навіть сам Президент із Прем’єр-міністром.
Володимир ПРИХОДЬКО,
Серій ЦЮРИЦЬ.
Фото Віктора РАЙОВА.