Ідея провести волейбольний
турнір серед студентів Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім.
Агатангела Кримського виникла, коли ще всі мобілізовані в 51-шу мехбригаду
волиняни були живими, хоча в місцях їхньої дислокації на Сході точилися запеклі
бої… Невеличкими спортивними змаганнями дирекція та редакція «Волинської
газети» прагнули продемонструвати, що дух колективізму та прагнення до перемоги
в нашого народу не викорінити ніякими агресіями і ніякими диверсантами… Але
сталася біда: під Волновахою полягли перші солдати та офіцери, а згодом їхні
тіла знайшли вічний спочинок на рідній землі, де не тільки найрідніші ридали
від непоправної втрати, але й сотні тисяч інших людей…
І тоді життя підказало інше
рішення: будь-що треба провести спортивні змагання пам’яті наших бійців, котрі
вже ніколи не повернуться з поля бою живими, але завжди житимуть у наших
серцях! І саме у Володимирі-Волинському, де перебуває постійне місце дислокації
бойового з’єднання, і саме тут, де громада втратила найбільше своїх солдатів та
офіцерів!
Тому перед початком турніру
директор коледжу Микола Савельєв запропонував присутнім вшанувати пам’ять
полеглих хвилиною мовчання. А потім закликав студентські волейбольні команди
продемонструвати світові, що перемоги треба здобувати тільки в чесній боротьбі!
А головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк, який від імені
редакції нагородив команду-переможця волейбольним м’ячем, наголосив: тут, у
Володимирі-Волинському, ми віддаємо шану полеглим, схиляючи голову перед їхньою
світлою пам’яттю, та напруженими спортивними баталіями завтрашніх випускників
показуємо: Княже місто, як і всю Волинь, не перемогти нікому і ніколи!
А потім були волейбольні
партії, які провели команди трудового навчання, початкової освіти та
образотворчого мистецтва і діловодства. Головний суддя турніру, викладач
фізичного виховання педколеджу В’ячеслав Боярин констатував: перемогу здобула
команда ….
Уже під час відкриття змагань
в організаторів виникла ще одна ідея, яку треба обов’язково реалізувати в
травневі дні наступного року: турнір Пам’яті має перетворитися на Кубок
Мужності, в якому на майданчику педколеджу мали б узяти участь студентські
команди й із інших навчальних закладів області. Й тоді минатимуть роки,
змінюватиметься склад учасників, а пам’ять та мужність завжди цінуватимуться!
А коли ми залишали коледж, на
стінгазеті побачили фотографію одного з полеглих солдатів. Це – Микола
Бондарук, який народився 1991-го і був фактично ровесником Незалежності. А
поряд студентка Інна Совальська написала: «Ти був вірним другом, хорошим
товаришем і найкращою людиною, яку ми тільки знали! Від тебе завжди можна було отримати руку
допомоги, хорошу пораду, чи просто добре поспілкуватися! Ми завжди будемо тебе
пам’ятати таким усміхненим і життєрадісним, і ти завжди будеш у наших серцях!
Ти наш герой! А ці «суки» – по-іншому їх не назвеш! – будуть відповідати за це!
Коли ти поліг за наше життя, дякуємо тобі за все всі ми і особисто я! Слава
Героям і смерть ворогам!».
Значить, Кубку Мужності таки
бути!
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора: виступає
директор педколеджу Микола Савельєв; такі студентки добре вчаться, гарно
вболівають і пишуть прекрасні відгуки про полеглих Героїв; напружений момент
волейбольного турніру; солдат Микола Бондарук, у пам’ять про якого та його
полеглих побратимів і відбулися ці змагання…
