Відновлюється улюблений народний часопис «Перець», що у 2012 р. відзначив свій 90-річний ювілей, а наступного при загадкових обставинах зник. У часи розквіту його тираж сягав більше трьох млн примірників.
Більшовицька влада кілька разів закривала журнал, але потім, одумавшись, дозволяла його вихід. І ось вже у незалежній Україні «Перця» знову закрили. Повернути з підлого заточення поки що доволі життєрадісного і сповненого енергії ветерана сміху заповзялися двоє успішних видавців і літераторів – Юрій Іщенко і Юрій Цеков.
Ми розшукали їх у видавництві «Толока», де перчани видають твори класиків світової і вітчизняної гумористики, чим займався «Перець» майже ціле століття.
– З якої причини колишній «Перець» припинив свій вихід?
Юрій Іщенко: Сталося це без жодних на те економічних, політичних чи психологічних підстав. Журнал мав пристойний, як на сьогодні, тираж, оптимальний редакційний апарат, ну й…
Юрій Цехов: Безрозмірний масштаб юридичної тупості, коли своє виключне засновницьке право журнал наївно і без опору передав державному поліграфічному підприємству, яким заправляв черговий бюрократ із мізками колгоспного барана.
– Ваш новий журнал називається «Перець. Весела республіка». Зрозуміло, що він, попри дещо змінену назву, сподівається стати спадкоємцем традицій, так би мовити, Великого «Перця»?
Юрій Іщенко: Безперечно, ми збережемо часопис у його головних рисах, навіть у візуальному образі, до якого звикли мільйони українських прихильників гумору протягом десятиліть. Двоє провідних карикатуристів «Перця» – Анатолій Василенко і Олексій Кохан, що є одними із батьків-ініціаторів його нинішнього відродження, нині також беруть в ньому найактивнішу участь. Щоправда, це буде вже принципово нове видання, з іншим змістовим іміджом, у якому превалюватиме пародійність та іронія. Головним творчим завданням все ж залишається відродження фейлетону.
Юрій Цехов: Назви деяких рубрик і розділів, скажімо, «Страшне перо не в гусака», «Вибрики Пегаса», «Народні усмішки», «Перченя» мають залишитися. Проте буде чимало й такого, про що ми сьогодні не говоритимемо – це секрет і аж ніяк не Полішинеля. Продовжимо також найкращі традиції журналу в плеканні та підтримці молодих гумористів та сатириків. На сьогодні середній вік цієї категорії літераторів сягає далеко за п’ятдесят років… Отже, мине ще одне десятиліття і Україна може залишитись без володарів такого рідкісного письменницького дару як Сміхотворець…
Якщо в когось будуть розумні пропозиції щодо забезпечення майбутнього розквіту журналу «Перець. Весела республіка», просимо надсилати їх на адресу: Редакція журналу «Перець. Весела республіка», а. с. 67; 01103; м. Київ або на електронну адресу: Litopis-xx@ukr.net
Із перчанами бесідували
Василь Слапчук та Сергій Цюриць.