Один із найбільш улюблених призів серед
передплатників «Волинської газети» поїхав до Купичева, що на Турійщині. А поповнив господарку новенькою мотокосою
Володимир Каліщук, який цього року передплатив наше видання уперше!
Володимир
Сергійович більшість свого життя віддав
сільській медицині. За плечима – 43 роки стажу. Свого часу саме фельдшерська
справа привела його… під стіни ЧАЕС.
У чорнобильському пеклі провів більше як
п’ять місяців.
«Потрапив
туди через воєнкомат. Забрали і все. Мішки совали. Бігали в масках… Перший раз,
як вийшов туди, було таке враження, мов металу наївся. Через день – зразу
сльози, нежить, голова болить… Працював там як фельдшер: картки заповнював,
чергував… Був геть біля реактора! Словом, маю 20 виходів на станцію. Але в мене
тільки друга категорія. Можна було першу зробити. Та хай… Те, що заробив, –
дали», – розповідає Володимир Каліщук.
Після
Чорнобиля повернувся до Купичева. Як медичний працівник, щоправда, добре
розумів, що досвід ЧАЕС дасться взнаки. Зі здоров’ям нині – не дуже. Разом із
тим з усіма «привілеями» як чорнобильцеві, почесному донорові та фельдшерові зі
стажем йому виходить трохи більше тисячі пенсії…
Живе
Володимир Сергійович сам. У його маленькій кімнатці – телевізор, ліжко і стіл із
портретами двох жінок. Дружини і доньки.
При згадці про дружину голос сивочолого чоловіка бринить… Передчасно
пішла з життя, від страшної онкохвороби сім’я рятувала її, як могла. Тепер втіхою для Володимира Сергійовича є понад усе доньки та внуки. Дочки Світлана
та Ірина, до речі, свого часу закінчили Ковельське медучилище, як і тато. Та й
працюють, за сімейною традицією, у
сільській медицині. Мало того, внук теж пішов дідовими стежками. Саме йому,
випускнику Луцького медучилища, Володимир Сергійович і поступився робочим
місцем: пішов на заслужений відпочинок.
Хазяйнувати
Володимирові Каліщуку є біля чого. Садок – під вікнами, тут же – город з
усякою-всячиною. Щоправда, поратися в ньому допомагають дочки.
«Є
біля чого косі попрацювати?» – цікавимося на прощання.
«А
гляньте-но! Хіба нема. Такий подарунок без діла не простоюватиме. Як не я, то
зяті знайдуть йому застосування», – переконує читач.
Між
іншим, щасливий конверт (для участі в традиційній акції серед передплатників
«ВГ») Володимирові Сергійовичу заадресувала листоноша Олена. Їй, зізнався
Володимир Каліщук, подякував найперше, як тільки побачив своє прізвище у
переліку переможців. Отакі у Купичеві поштарі: з відкритим серцем і легкою
рукою!
Олена
ЛІВІЦЬКА.
Фото
автора.