Працівники першої шахти перекривають траси і погрожують голодуванням. На кону – майже 15 млн грн.
Із року в рік проблема вугільників стає все гострішою. Урядовці кажуть: чорне золото Волині надто дорого обходиться. Шахтарі ж апелюють: готові працювати на самозабезпечення.
Суперечки тривають, і створюється видимість домовленостей, а копальні Нововолинська тим часом одна за одною йдуть під воду.
Поки що не затоплена, однак переведена у третю групу шахта №1 Нововолинська. А борг перед її працівниками становить 14,5 млн грн.
Як розповів директор підприємства Олександр Шостак, на реструктуризацію їм виділили 2 мільйони. Цих грошей вистачило, аби заплатити колективу за червень і п’яту частину – за липень. Проте наразі доля 496 людей лишається незрозумілою.
Позаяк борг перед працівниками першої копальні не зменшується, вугільники поставили перед урядовцями ультиматум або до 1 жовтня даєте гроші, або – ми вдаємося до акції протесту!
Початок місяця жодних позитивних змін не приніс. Тому минулої п’ятниці шахтарі першої копальні припинили роботу. Під стінами Нововолинської міськради провели мітинг. А щоб надати резонансу, у понеділок перекрили рух трасою Ковель – Львів (якраз на межі Волинської та Львівської областей). Того ж дня проблему вугільників підняли навіть всеукраїнські ЗМІ. Однак толку з того виявилося мало.
Голова первинної профспілкової організації шахти №1 Незалежної профспілки гірників України Анатолій Мухомеджанов розповів «Волинській газеті», що післяпонеділкової акції шахтарі прибули з протестом до Києва.
– Делегація у складі п’яти волинян провела зустріч щодо юридичної підтримки шахтарів першої копальні Нововолинська. Згодом узяла участь у нараді з міністром вугільної промисловості Демчишиним. Наша вимога залишалася незмінна – повернути борг. А ні – будемо голодувати.
Сподівання волинських гірників на міністра Демчишина, як завжди, не виправдалися. Бо замість шукати консенсусу, ні міністр, ані його перший заступник навіть не прийшли на зустріч. Причина їх відсутності – терміновий виклик до РНБО.
Зрозумівши, що діалогу не буде, члени незалежної профспілки пішли на відчайдушний крок: Київському міському голові вручили повідомлення про те, що «згідно зі статтями 39 і 40 Конституції України первинна профспілкова організація НПГУ ДП «Шахта №1 «Нововолинська» з 06 жовтня 2015 року проводитиме в місті Києві пікетування Адміністрації Президента з одночасним голодуванням учасників акції у зв’язку з невиплатою заробітної плати і варварським закриттям шахти.
Пікетування відбуватиметься безстроково, цілодобово, починаючи з 9.00 7 жовтня 2015 року до повного виконання вимог, – ідеться в попередженні. – Учасники акції, які оголосили голодування, матимуть на голові білі стрічки з написом «Голодую». (…) Акція проводитиметься на вул. Банковій, 11 без створення перешкод руху громадського транспорту у місті її проведення з використанням мегафону».
Участь у голодному бунті братимуть десятеро волинських шахтарів. А очолить протестний рух Анатолій Мухомеджанов.
Та навіть якщо проблема на першій копальні врегулюється, інші шахти Нововолинська ризикують опинитися в такій же ситуації.
Генеральний директор ДП «Волиньвугілля» Федір Богдан зізнався: на діючих підприємствах теж не все гладко. 2 тис. 70 працівників досі чекають заробленого.
– За вересень коштів ми не отримали взагалі. А серпневу зарплату вдалося погасити лише на 75%. Тобто загальна сума боргу на тепер становить 7 мільйонів 200 тисяч гривень. І якщо уряд зволікатиме й надалі, то скоро, дивися, до цієї суми приплюсуються жовтневі заробітки, – наголосив Федір Григорович.
Мало того, працівники копальні №9 мусять ламати голову над тим, куди взагалі подітися з наступного року. Бо Кабінет Міністрів не полишив наміру закрити цю копальню: відповідно до постанови уряду, перевести підприємство у третю групу (читай – закрити) планується орієнтовно у травні. А позаяк десята шахта досі лишається довгобудом і працевлаштувати декілька тисяч фахівців найближчим часом не зможе, то навесні, дивися, голодні бунти можуть виникнути знову.
До слова, частина вугільників Волині і до нинішніх подій ставиться неоднозначно. Бо що борг необхідно повертати – це факт. Що працівники не повинні страждати – теж правильно. Але в жодному разі не можна використовувати шахтарів як маріонеток, котрі, самі того не відаючи, підігрують одним політичним силам і знижуючи рейтинги іншим. І, зауважте, якраз перед виборами…
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.