Битва за хліб

– У нас 1500 га зернових культур, – розповідає головний агроном господарства Микола Романюк. – З них – 1200 га озимої пшениці, 80 га озимого ячменю, 20 га ярої пшениці, 80 га ярого ячменю та 10 га вівса. Врожай цього року дуже добрий, з гектара намолочуємо по 80 і більше центнерів збіжжя. 

Роблю світлини: колос налитий, аж дзвенить. Пшеницю збирає чотири лексіони (Claas Lexion 580), ще два акроси (Acros 580) допомагають впорати врожай людям. Приватники беруть за сотку 23 грн, комбайнери «Раті» молотять людям за 15. Майже наполовину дешевше, бо керівник господарства місцевий і дбає за своїх людей.

– Працюю у цьому господарстві з 1996 р., – пригадує Микола Васильович. – 23 лютого 2000 р. Анатолій Шумський заснував на його базі СГПП «Рать», що займається змішаним сільським господарством. Обробляємо 3412 га орендованої землі, маємо 334 працівники. Ніхто із нас тоді й подумати не міг, що технічний розвиток господарства піде такими семимильними кроками. У нас з’явилися трактори «Джондір», буряковий комбайн «Нью Холланд», зернозбиральний комбайн «Класс Meya», посівний комплекс «АТД-2200», сучасні культиватори і плуги, а відтак прогрес пішов ще стрімкіше. За ці роки фактично на 99 відсотків змінилися технології, оснащення, навіть сам підхід до господарювання… Завдяки новітнім технологіям та сучасній техніці підприємство стало нарощувати обсяги виробництва продукції рослинництва та тваринництва. 

Сьогодні одних тільки  сортів озимої пшениці «Рать» вирощує аж 15. Чому так багато? Керівництво дослухається до порад науковців  інституту фізіології рослин і генетики НАН України, а вони рекомендують висівати найбільш випробувані і врожайні. Багато господарств цілком перейшли виключно на сорти іноземної селекції, а «ратнівці» все ще тримаються перевірених часом вітчизняних… 

– У наших умовах і на цих грунтах найщедріші врожаї дають наші вітчизняні Богдана та Подолянка – сорти інтенсивного типу, максимально адаптовані до посушливих умов вирощування, що на різних фонах мінерального живлення мають високу екологічну пластичність, – мовить головний агроном. – Хоча дуже добре родять сорти озимої пшениці зарубіжної селекції Скаген та Мулан (Заатен Уніон, Німеччина). Втім, рік до року несхожий. Звісно, головними складовими доброго врожаю є вміло розпланована сівозміна, природний склад грунту, його фаховий обробіток, вчасне і достатнє підживлення, якісний догляд уже в процесі росту… Тут важливо вгадати сорт до умов року, аби стебло витримало і вагу стиглого колоса, і силу вітру, що любить погуляти нашими ланами. Тож дбаємо, щоб воно було ні занадто високе, ні занадто низьке. Та навіть, якщо дотриматися усіх цих технологій та вимог, врожайність однаково буде залежати ще від погодних умов. Цьогоріч вони були прихильні до нас.

Біля нас один за одним призупиняються три комбайни, хлібороби збігають по сходинках донизу, швидко перевіряють справність механізмів, Анатолій Никитюк за допомогою змащувального насоса додає мастило у «верткі» деталі, його напарник Андрій Денисюк підкручує гайки, оглядає жатку. Користуючись моментом, запитую, як жнивується, і чую у відповідь: «Добре!». Комбайни нового покоління – з жаткою завширшки 7,5 м, просторою і зручною кабіною, процес збирання збіжжя контролюють комп’ютери. Фактично врожай стопроцентно потрапляє у бункери. Втрат, як бувало за старих часів, нема. 

– Техніка дуже добра! – наголошують комбайнери. – На ній зручно і приємно працювати.

Прошу сфотографуватися для читачів «Волинської газети»! Хай знають, хто веде битву за хліб-2016 року. Кожен екіпаж складається з двох комбайнерів, серед них – і молодший син директора Олександр Шумський. 

– Йому лиш сімнадцять, – каже Микола Васильович, – та він вже комбайнер з солідним стажем і досвідом, адже жнивує четвертий рік поспіль. А паралельно навчається у технікумі. У парі з Олександром працює Олександр Старчевський. Доєднуються до гурту Микола Пушкарук і Микола Сущ… Головний агроном бере до рук сніп пшениці і разом захоплюються силою колоса. Це ж бо вони його і виплекали. Бо ж кожен, тільки закінчуються жнива, пересідає на трактор – переорює стерню, дискує, оре, скородить, вносить добрива, сіє збіжжя для наступного врожає. Так буде і цього року.

Звіддалік задивився на це товариство лелека. Їх тут до десятка… Ходять поряд з комбайнами, сподіваючись упіймати яку мишу чи жабку. Ніскілечки їх не лякає ні гул комбайнів, ні рух машин, мов би віддавна знайома їм ця праця.

Мов би граючий тренер, головний агроном, звернувши увагу на головні моменти жнивування, підбадьорює хлопців до праці і вже линуть жовтим жнивним ланом ці незвичні польові кораблі. Ще мить, і до одного з комбайнів під’їздить потужний «КамАЗ». Його водій Олександр Скиданюк вправно підставляє під шнек головний кузов потужного зерновоза, а наповнивши його добірним зерном,  ще підрулює, давши комбайнеру можливість заповнити і причіп.

– Чи не губиться дорогою зерно? – цікавлюся.

– Що ви!? – дивується шофер. – У нас ні зернинки не пропаде, ніде ні щілинки.

На цім полі працює три «КамАЗи» з причепами і один – без. Попри них задіяні і газони. Шофери Іван Мартинюк, Сергій Оксенюк, Леонід Романчук, Сергій Барибан, Петро Науменко, Юрій Ткачук відповідають за вчасну доставку врожаю на токи господарства. 

– А хто ж там дає усьому лад? – питаю.

– У Гіркій Полонці долею врожаю переймаються Віталій Романюк та Ростислав Стасюк, а у Ратневі – Микола Квардаков, Анатолій Мартинюк та Едуард Савчук, – мовить Микола Васильович і додає: – Зараз усе побачите на власні очі.

Та спершу заїжджаємо на сусіднє поле, де молоді механізатори Юрій Шумський трактором ломбардіні та Роман Негодюк МТЗ 1221 підбирають покіс за покосом, причеплені пресбікпаки зарон пресують і в’яжуть солому у тюки. Все поле, скільки сягає око, встелено золотими солом’яними кубиками.

– Ось така тепер у нас техніка! – завваживши мій зачудований погляд, усміхається хлібороб. – Раніше мали аж 27 комбайнів, тепер зі всіма роботами справляються шість.

Зустріли на полі і старшого сина директора СПП «Рать» Віктора Анатолійовича – Юрія Шумського. Здобувши юридичну освіту, Юрій Вікторович працює заступником керівника господарства.

– Яка середня зарплатня у ваших працівників? – запитую.

– 5300 грн, – кажуть господарники. – Комбайнери ж матимуть усі 15000.

Дорогою до току, оглядаємо плантації кукурудзи та сої. Кукурудза піде на корм худобі, а соя – на продаж. Їх господарство вирощує ще й тому, що потрібні для сівозміни.

На Ратнівськім відділку – чистота і порядок. Кожна автівка проїжджає через ваги, відтак прямує до закритого току. Тут застаємо головного енергетика Богдана Козюру, що ладнає електропроводку. Поруч помічаємо і підсобну робочу силу. Девятикласниця Ратнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ліля Громик підмітає зерно до купки, десятикласник Василь Оксентюк лопатою закидає до тачки, а найстарший серед них третьокурсник Дрогобицького державного педагогічного університету Андрій Гоцик везе тачкою до золотої хлібної гори. І в них є підміна – десятикласник Павлік Квардаков, одинадцятикласники Вікторія Громик та Юрій Квардаков… Хоч токи і обладнані сучасною технікою, та господарники за давнім звичаєм і привчають до праці, і дають підзаробити школярам та студентам рідного села. Осібно височіє зерноочисний комплекс КЗС-40. 

А поряд у зерноскладі застав Михайла Луцюка, що відпускав зерно пайовикам. Їх у господарства понад 400! Кожному за 1 га дають 350 кг зерна, по мішку цукру і борошна. Зерно, кажуть господарники, почали видавати одразу після початку жнив. Зо триста господарів уже забрали свою частку. У коморі застав подружжя Корольових – Валентина Сергіївна тримала мішок, Анатолій Володимирович набирав відром пшеницю і насипав у мішки.

– Нам виділили на пай 370 кг зерна, – повідомили. – Гарна пшениця!

А ще буде по мішку цукру і борошна. І це велика поміч сільському люду.

А ось Степан Шумський приїхав за заробленим на рубль, як кажуть тут, зерном разом із невісткою Іриною та дружиною Валентиною. Вони допомогли набрати у мішки і повантажити на фуру, й тепер чоловік кермував своїх гривастих додому, та зупинився біля мірошника Леонтія Демчука.

І я не проминув нагоди, аби не поцікавитися у Леонтія Федоровича, чи петлює мельник пшеничку, а якщо так, то коли почне молоти і як скоро буде з цьогорічного врожаю Богдани та Подолянки перший хліб? Та виявилося, що пшениця має вилежатися і хліб, скорш за все зявиться тільки на Різдво… 

Вже у ці дні механізатори починають дискувати поля під урожай 2017 року. Та попри це, й інших робіт багато, адже «Рать» – господарство універсальне, дає роботу понад 300 жителям Ратнева, Коршева, Вікторан, Оздова, Гіркої Полонки, Старого Оздова і Нового Оздова, об’єднуючи три сільські ради і чотириста незалежних пайовиків Луцького р-ну. Сільськогосподарську продукцію у нього купляють ТзОВ «Галичина», «Луцький КХП №2», ВАТ «Гнідавський цукровий завод», ТзОВ «Arpo-Союз-Луцьк», ТзОВ «Габен», ТзОВ «Панхім» та інші. Підприємство має статуси племінного заводу та елітного господарства з вирощування і реалізації великої рогатої худоби молочного напрямку та насіння зернових культур. Одних тільки ферм тут вісім. Тож уже поклали люцерну на сіно. Попри велике поголів’я великої рогатої худоби утримують ще з вісімдесят коней. І пасіка своя, і ставок, куди щороку запускають до тонни риби, щоб сільські люди мали можливість відпочити з вудкою у руках… А ще заклали чудовий сад…

– Земля дає нам хліб і міць! – це крилате гасло директора і засновника сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» Луцького р-ну Віктора Анатолійовича Шумського сьогодні відоме усій Україні. – Без допомоги села не може бути заможної України! 

Розділяє його і мій співрозмовник Микола  Романюк. Він народився у с. Золочівка Рівненської області, та у два роки разом із батьками приїхав до Ратнева, тут одружився зі Світланою і вже виховують разом двох симпатичних близняток Миколу і Євгенію. Зріднився з цим селом, як і Віктор Шумський, як усі Шумські та інші ратнівці, коршівці, вікторанівці, оздовці, гіркополонківці, старо- і новооздівці полюбив цей край і його людей. Тепер разом дбають за малих і дорослих та будують заможну і багату Україну.