
Добре слово – на вагу золота, або “Іди і виписуй ще!”
Аркуш із зошита в лінійку… Зігнутий удвоє з дбайливо загорнутим краєчком (бо інакше в конверт не вміститься)… «Добрий день!» – у першому рядку… Коли з редакційної скриньки поміж офіційних відповідей з різних установ на такі ж офіційні запити раптом дістаєш звичайнісінький лист, заадресований десь у глибинці, одразу відчуваєш, як «галопують» ностальгічні мурашки десь у мізках. Бо цивілізація теж не стишує галопу – і ще не давно звичні листи поволі стають «листами з минулого».