Рідне підприємство голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, акціями якого він володіє і гендиректором якого трудився не один десяток літ, постачає в волинські села нові «шкільні автобуси», які – технічно несправні та загрожують життю та здоров’ю учнів!
4 роки тому команда малого протичовного корабля «Луцьк» святкувала 20-річчя підняття над бойовим кораблем прапора Військово-морських сил України. Не минуло й місяця, як командир корвета, капітан ІІІ рангу Сєргєй Макєєв здав судно російським окупантам і перейшов на службу у флот країни-агресора… Чому досі яничар у погонах не на лаві підсудних і доки підшефний корабель усієї Волині буде в кремлівському полоні?
Правитель Кремля воює з Україною, як заповідали Іосіф Сталін і Адольф Гітлер.
Досвід показує, що бути поблажливими в ставленні визволеного на Донбасі чи в Криму з-під панування ворожого режиму Україні не вийде за жодних обставин.
Тихо і неминуче 1 січня стартував другий, завершальний етап роздержавлення засобів масової комунікації.
Антиукраїнські націоналістичні настрої в Польщі поширюються зі швидкістю епідемії.
Щоб зрозуміти, чому німці так делікатно ставлять до теми толерантного поводження з представниками інших народів і континентів, треба зрозуміти головне: хоча й минуло понад 70 років після завершення Другої світової, й хоча про криваві події далекого минулого тут зазвичай вголос згадувати не хочуть, синдром моральної відповідальності за те, що відбулося на континенті в 1939-1945 рр. й досі примушує демократичну владу ФРН демонструвати максимум лояльності щодо різноманітних біженців та заробітчан.
Якщо за 2 роки офіційна українська влада продемонструвала повну нездатність укупі з західними союзниками в Мінську-1 і в Мінську-2 досягнути відновлення територіальної цілісності держави на Донбасі та покінчити з бойовиками терористичних ОРДО-ОРЛО, то чому паплюжать спробу Героя України Надії Савченко відкрити Мінськ-3? А якщо і цей намір досягнути переможного миру виявиться безрезультатним, то хто заборонить Мінськ-3? Або – з погляду на безрезультатність перемовин на території «останнього дикта
Те, що зараз коїться на багатостраждальні та безталанній Україні, нагадує масовий суїцид. Причому, в процедурі добровільного жертвоприношення виступають звичайні громадяни, тому нагла смерть уже перестала когось дивувати чи обурювати. Між тим, швидкість скорочення українців, які ідуть на той світ наче на святкову демонстрацію, викликає жах…
Наприкінці листопада – чергова річниця Голодоморів в Україні… Їх було як мінімум два: в 1932-1933 і в 1946-1947 роках… Та чим більше спливає часу від тих трагічних подій, тим більше публічні спогади про рукотворну смертоносну пошесть в Україні згадують як про щось віртуальне, те, що не має стосунку до кожного з нас особисте і, на жаль, проводиться як черговий «захід»…
