Колонка редактора

Не для того проливали кров мирні студенти на майдані Незалежності

Невелике селище Попасна Луганської обл. чи не найчастіше після Дебальцевого та Маріуполя фігурує в тривожних повідомленнях про жахливі результати обстрілів, котрі вдень і вночі здійснювали російсько-терористичні війська.

Сьогодні відповіді на це запитання, мабуть, не знає ніхто.

Химерні події в Криму та на Донбасі показали не тільки готовність нинішнього кремлівського режиму вирішувати свої імперські завдання з допомогою грубої військової сили.

У тому, що відбулося з Кримом і що продовжує коїтися на Донбасі, винен не хтось конкретно, а кожен із нас.

Хроніка подій останніх 7 років показує, що кремлівський режим не тільки не віддає загарбаних територій після завершення Другої світової війни, але й усе активніше вдається до чергового переділу карти світу.

Більшовицькі методи управління державою на 24-ому році Незалежності викликають уже не здивування, а роздратування.

Знову обраний на посаду Прем’єр-міністра України Арсеній Яценюк після перемоги Революції гідності очолив Кабмін, який раніше він сам назвав «урядом камікадзе».

Якщо процес доморощеної федералізації розвиватиметься подібними темпами й надалі, то скоро на дверях крамничок чи перукарень буде вивішено таблички, як під час гітлерівської окупації:

Підкилимно та кулуарно новообраний парламент 2 грудня ділив поміж переможцями цьогорічних жовтневих виборів посади в уряді, котрий знову довірили очолити Арсенієві Яценюку. Для цього депутатам не вистачило кількох діб тайм-ауту, котрий знадобився для заповнення всіх клітинок у штатних розписах центральних міністерств та відомств конкретними іменами та прізвищами.