Статки «банкірші №1»
Фраза зі старого радянського кінофільму «Шоб ти жив на одну зарплату!» зовсім не стосується Голови Правління Національного Банку України, давнього бізнес-партнера чинного глави держави Валерії Гонтаревої.
Фраза зі старого радянського кінофільму «Шоб ти жив на одну зарплату!» зовсім не стосується Голови Правління Національного Банку України, давнього бізнес-партнера чинного глави держави Валерії Гонтаревої.
На референдумі у Великій Британії більшість громадян «туманного Альбіону» проголосувала за вихід із Європейського Союзу. Чи стане цей крок початком кінця ЄС, як це було у випадку з СССР після «параду суверенітетів» Росії, Білорусі й України? І чим загрожує нам демарш британців-євроскептиків?
Чому Луцький гарнізонний військовий госпіталь відзначив 75-річчя… з одноденним запізненням?
Розділене навпіл у 1939-1941 рр. місто над Сяном через 75 років після війни знову стало центром протистояння. Чому в Перемишлі польські націоналісти напали на мирну ходу греко-католиків і православних?
За ініціативи громадської організації «Екологічний рух «Твоя земля» у Володимирі-Волинському відбувся круглий стіл «Проблеми використання та охорони земель Володимир-Волинського району в контексті прояву деградаційних процесів» за участю усіх служб, дотичних до теми боротьби з деградацією земель та опустелюванням.
Антоніну Клімчук привела у владу активна громадська робота. Зі старости невеличкого с. Вишеньки Рожищенського р-ну вона виросла до начальника райвідділу освіти, заступника голови райдержадміністрації.
Цією стравою можете здивувати гостей або почастувати рідних за обіднім столом.
Як тільки Сергій згадує юність, так одразу і один з фрагментів студентського життя зринає в його сивій голові. Вже й сам думав: «Що за дурний спогад?» …Він тоді в бурсі вчився, в райцентрі їхньому. Спішив після занять на автостанцію, щоб автобус до села не втік. Летів, як міг, та тільки звернув до платформи, як, де не візьмись, циганка перед очі стала. Хотів минути, вона за ним. Він в інший бік – жінка й собі.
Загубила якось папку з документами. Не те, щоби загубила… так. Забула, де поклала. Не те, щоб забула. Ніби й знаю, де. А там – нема… А тут, мов на зло, терміново треба папери одному недоброму чоловікові віддати, бо інакше буде мої пороги ще довго оббивати. Зрання почала в робочому кабінеті «обшук». Перетрусила шухляду, перегорнула гори паперів – як водою змило.