Безхатченко

Вулицею міста помаленьку з ціпком у руках прямував сивий чоловік. Біля лавки він стишив кроки, зупинився і присів, важко зітхнувши. Потрібно було йти ще хвилин 15. Але ця зупинка вже стала для нього традиційною, біля тієї самої лавочки. Тут ніщо не заважало Олегові знову і знову поринати у спогади. Якби він міг щось змінити, то, може б, не довелося на старості літ, як безхатченко, мандрувати від одної доньки до другої…

Читати більше