Резонанс

Нарешті наші земляки – з орденами на грудях, хоча вручала нагороди людина, яка палець об палець не вдарила, щоб гідно відзначити героїчний екіпаж!

«А в Залухові досі моляться Москві» – під таким заголовком вийшла минулого тижня публікація «Волинської газети». У статті, нагадаю, розповідалося про те, як національно свідомі селяни намагаються вирвати з московських обіймів церкву, яку самі ж будували і яку в них обманом ухватили собі прислужники Кірілла.

Швидкість стихійного знищення – 23 метри за секунду!

Знову плаче Волинь. Бо знову на центральній площі Луцька вона відспівує своїх синів, полеглих на полі бою з східною ордою та кремлівськими прихвоснями. І в цей самий час у далекому поліському селі люди ділять церкву, а місцеві депутати віддають землю тим, хто досі возвеличує патріарха Кірілла.

Дзвінок на мобільний від начальника відділу культури і туризму Маневицької райдержадміністрації Ігоря Дерлюка, котрий став розповідати, що ситуація у публікації про човен, знайдений у с. Старосілля, описана однобоко, і позицією влади, котру звинуватили у бездіяльності, ніхто й не поцікавився, мене насправді… дуже порадував.

У селах Четвертня та Криничне Маневицького р-нів вибори 25 жовтня не відбулися з однієї простої причини: не знайшлося жодної людини, яка захотіла би взяти на себе хрест місцевого самоврядування!

Краще смерть у бою, ніж життя раба!

На збереження човна із віковою історією у держави досі не знайшлося грошей…

Спецоперація в маневицьких лісах

Хто і навіщо ставить на коліна державного підрядника?