Хочете перевірити, чи не зраджує вам кохана людина, організувати шпіонаж за конкурентами в бізнесі або розшукати зникле майно – вам дорога до приватних детективів. Виявляється, такі шерлоки холмси є навіть у Луцьку. Чи популярні їхні послуги у невеликому провінційному містечку і чого коштують краянам? Саме це хотіла з’ясувати, зв’язавшись із представником професії. Все йшло за планом, однак раптово «сищики» почали мене ігнорувати…
Іще влітку журналіст одного з інтернет-видань відшукав на стовпі оголошення про послуги приватних детективів, а пізніше помістив фотографію на блозі сайта: на папірці – назва установи, перелік послуг і контактні телефони.
Відтак спробували зателефонувати до контори, та почули лише голос мобільного оператора: номер не обслуговується.
Оголошень в Інтернеті – хоч греблю гати, втім переважно детективи провадять свою діяльність у великих містах – Києві, Львові, Харкові тощо. У нашому ж – лише близько десятка, та й більшість із них відсіялася, коли почали телефонувати: виявилося, номер – недійсний. Чи то «сищики» згорнули роботу, чи то змінили координати…
Із детективом вдалося зв’язатися лише за номерами мобільних, розміщених на одній із безкоштовних дошок оголошень в Інтернеті: Детективно-колекторське агентство – йшлося на сайті. Відразу «прогуглили». Виявилося, то не якась підпільна контора, а цілком серйозна структура: на їхньому сайті мовиться, що офіс розміщено в Харкові, від А до Я описано діяльність, а також, що агентство – серед засновників і членів Всеукраїнської асоціації приватних детективів. Не гаяли часу – подзвонили на один із номерів: слухавку взяв чоловік і чемно попросив перетелефонувати завтра: мовляв, зараз – у Львові на конференції. Наступного дня толком поспілкуватися знову не вдалося:
– Я ще у Львові, в Луцьку буду на вихідних. А що саме вас цікавить?
– То не телефонна розмова, – відповідаю. – Давайте зв’яжемося пізніше.
– Знаєте, просто найбільша проблема в ціні: багато кого вона не влаштовує, – пан натякнув, що послуги – не з дешевих.
Цікаво, що діяльність приватних детективів і досі не прописано в законодавстві нашої держави. Законопроект кількаразово розглядали у парламенті, хоча так і не прийняли. Єдиний документ, де згадується про приватних детективів, – Класифікатор видів економічної діяльності України. Натомість в іноземних країнах цей бізнес абсолютно легальний. Аби отримати ліцензію, варто пройти масу процедур, на основі яких можна гарантувати профпридатність і надійність приватного агентства. А серед українських «сищиків», котрі працюють поза правовим полем, трапляється багато шахраїв. Та й детективи мають ризик натрапити на недобросовісних клієнтів. На сайті ТСН ідеться, що, за оцінками фахівців, в Україні – близько 2,5-3 тис. відповідних агентств. Словом, нині діяльність набуває обертів, тож її законодавче врегулювання просто необхідне.
Втретє зателефонували до приватного детектива наступного тижня – дзвінок відхилили. І так кілька разів. Ситуація повторилася і наступного дня.
Чого ж «сищики» вирішили пожертвувати клієнтом? Бо ж під час нашої розмови не представлялася журналісткою, боячись, що пан не захоче спілкуватися, а трішки вдалася до хитрощів: мовляв, хочу скористатися послугами агентства. Вже зустрівшись, планувала переконати чоловіка, аби той анонімно надав інформацію.
Вирішила зателефонувати на інші вказані в оголошенні мобільні – безрезультатно. Можна припустити, що детективи – люди зайняті, втім, коли мої дзвінки відхиляли чи не щоразу, це трохи дивувало. Інколи відповідали, та коли заводила розмову, казали, що помилилася номером або ж кидали слухавку. Звісно, не знаю, до яких технологій вдаються «сищики» у своїй роботі, втім відразу спало на думку, що вони за номером мобільного змогли встановити мою особу і відповідно професію.
Позаяк діяльність приватних детективів поза законом, яким чином окремі з них отримують ліцензію на роботу?
– Реєструються як адвокатські контори, приватні підприємства чи громадські організації з правового захисту населення, – розповів юрист Віктор Вальчук.
За словами правника, переважно до приватних детективів ідуть із проханням організувати за кимось спостереження або ж перевірити ту чи іншу інформацію (чи внесена особа, скажімо, в реєстр бази МВС, СБУ тощо).
– Приватні детективи – це загалом колишні працівники правоохоронних органів, СБУ, прокуратури, тож опісля завершення державної служби реалізовують свої навички на приватній ниві, – повідав Віктор Юрійович.
Втім коли в першому випадку залучення різних способів і технік (шпіонажу, прослуховування тощо) – законне, то в іншому – наступає кримінальна відповідальність:
– Людина, коли помітить, що її переслідує стороння особа, може написати заяву до міліції.
Тож чого «замовкли» приватні детективи? Невже злякалися викриття?..
Ірина ВОРОБЕЙ.