Вирок скасовано

Початком цієї історії стала гучна заява прокурора Волинської області. Ще у квітні 2011-го Андрій Гіль озвучив інформацію про розслідування кримінальної справи, яка безпосередньо стосується колишнього голови Луцької районної ради Богдана Пруса.

Посадовцю інкримінували, що він на підставі підробки рішення райради протягом 2006-2010 рр. встановлював собі та заступнику премії, надбавки, матеріальні допомоги. І, за інформацією все тієї ж прокуратури, «своїми умисними злочинними діями, які виразилися у привласненні та розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовим становищем, а також службового підроблення, заподіяв істотну шкоду державним інтересам у вигляді збитків на загальну суму понад 202 тис. грн».

У червні 2011-го справу направили до суду. Проте рішення було прийняте аж через півтора року. На той момент (а це було 29 грудня 2012-го) пана Пруса звинувачували вже за трьома статтями: 191 ч. 4 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 366 ч.2 (Службове підроблення) та 368 (Одержання хабара).

Луцький міськрайонний суд Богдана Пруса виправдав щодо його причетності до хабарництва. Тож через це бізнесмен Володимир Гаврилець як потерпіла сторона подав апеляцію у зв’язку зі своєю незгодою на таке рішення. До слова, бізнесмен розповів, нібито кількома роками раніше просив в одній із сільрад Луцького р-ну виділити землю і змінити її цільове призначення: із сільськогосподарського на комерційне. «Щоби це зробити, – сказав пан Гаврилець, – я змушений був дати хабар, у тому числі 100 тисяч сплатити в сільську раду». На такі витрати позичив гроші у банку. Проте потім, за твердженням бізнесмена, і грошей позбувся, і ділянок не отримав. Відтак зараз вимагає не просто визнання Богдана Пруса винним хабарництві, а компенсації: 200 тис. грн матеріальної шкоди та 150 тис. – моральної. 

Одначе вирок Луцького міськрайонного суду не задовольнив і самого Богдана Пруса. Бо він відкинув геть усі звинувачення на свою адресу. 

Отож, минулого тижня в Апеляційному суді Волинської області зібралися всі, хто був незадоволений рішенням суду першої інстанції. А це прокурор, потерпіла сторона Гаврилець, сам Богдан Прус і його адвокат. 

Уже на початку засідання сторони заявили клопотання. Богдан Прус просив урахувати ряд важливих моментів, котрі суд першої інстанції не взяв до уваги. Володимир Гаврилець, окрім нарікання на виправдальний вирок Прусу, цікавився долею речових доказів (а це особисті гроші пана Володимира та його апаратура). Прокурор сказала, що у вироку першої інстанції є невідповідність фактичним обставинам справи, неправильно застосований закон, призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Після озвучення всіх цих клопотань колегія суддів узяла перерву. Проте невдовзі вони зайняли свої місця. А це означало, що засідання матиме продовження.

Отож, зачитавши перелік звинувачень на адресу Богдана Пруса, суддя надала слово і потерпілій стороні, і адвокату, і самому засудженому.

Володимир Гаврилець ніяк не міг зрозуміти, чому, надавши повну (на його думку) доказову базу щодо факту хабарництва, почув виправдальний вирок для свого «кривдника». Проте на запитання судді, навіщо бізнесмен узагалі того хабара давав (адже це теж злочин), чому питання з ділянками не вирішував у межах закону і чим керувався, заявивши про 150 тис. моральної шкоди, бізнесмен чіткої відповіді не дав: мовляв, задля озвучення повної відповіді йому необхідно підготуватися.

Натомість адвокат був більш ніж переконливим. Він дав чіткі відповіді стосовно всіх пунктів звинувачення.

Якщо говорити про Гаврильця, то цей чоловік просив виділити землю, туди ж сплатив частину так званого хабара, тобто 100 тис. грн. То чому звинувачення адресує саме Богданові Прусу?

Далі адвокат заперечив закиди, нібито пан Прус дав вказівку невстановленій особі підробити рішення сесії райради, на підставі якого потім нараховувалися премії, доплати, матеріальна допомога. У відповідь на це захисник задав риторичне питання: як можна говорити про змову, коли навіть так званої третьої особи встановити не вдалося? І тим більше дивно, як у такому разі можна довести факт змови?

Щодо підробки підпису, то експертиза так і не вказала, хто саме поставив на горезвісному рішенні «автограф» та печатку. То на яких фактах зроблено висновок, що подібні махінації – справа рук саме пана Пруса?

У кримінальній справі йдеться про неправомірні виплати, на що адвокат зазначив: матеріальна допомога видається будь-якому держслужбовцю, коли той іде у відпустку. Це законом передбачена процедура, тож рішення сесії райради для того навіть не потрібне.

Отримавши від суддів слово, заперечив звинувачення на свою адресу і сам Богдан Прус. До пояснень адвоката він додав іще декілька фактів. Зокрема, у 2007 р. контрольно-ревізійне управління здійснювало перевірку діяльності Луцької районної ради і в тому числі – її голови. Перевірку дотримання вимог чинного законодавства проводили також фахівці інспекції праці. Ніхто з них не вказав на підробку рішення, на неправомірність преміювання голови райради та його заступника. Натомість аж через чотири роки прокуратура раптом заявляє про порушення та береться за розслідування кримінальної справи!

Словом, кожна зі сторін судового процесу доводила свою правоту і не погоджувалася з позицією опонента.

Тож вислухавши всіх, служителі Феміди порадилися і вирішили: справа опрацьована не належним чином, містить суперечності, не всі факти взяті до відома, нема мотивації дій самого засудженого, навіть статус потерпілого є сумнівним, адже він фактично є учасником корупційного діяння.

Відтак єдиним правильним рішенням у цій ситуації високий суд повважав: вирок першої інстанції скасувати, а саму справу направити на новий розгляд у той же Луцький міськрайонний суд, проте  за участю нових служителів Феміди.

P.S. А тим часом представники 25 регіонів України довірили Богданові Прусу посаду виконавчого директора Асоціації фермерів та приватних землевласників, що в лютому відбулося на ХХІІІ звітно-виборчому з’їзді АФЗУ.