Арсену Божику 19 років. Він – голова студентської ради факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки, а також громадський активіст.
Арсен – один з тих, хто тримав “картонки” під час протестів у Луцьку проти обмеження повноважень НАБУ та САП. А ще він просто той, кому небайдуже. Ми з ним тут коротко поговорили – чому.
“Я вірю, що протести приносять зміни, це очевидно, влада боїться народу, владі не вигідно ігнорувати народ, протест народу — це найвагоміший аргумент в цій країні”.
Протести в Луцьку: що спонукало Арсена вийти на вулиці
– Відповідь насправді проста – я проти корупції. Я проти деспотії та побудови диктатури у нашій країні. Саме з законопроєктом №12414 всі ці нагальні проблеми знову повстали перед суспільством. Тому я вважаю, що лише спільний голос народу можуть почути. І в результаті почули.
Про протест я дізнався з повідомлень студентських організацій, які не мовчать, а діють. Це, до речі, мій не перший протест. Попередній був за заборону московської церкви у місті Тернополі.
Що означають НАБУ та САП для молоді?
– Передусім це про протистояння корупції, це про свободу совісті, яку у звʼязку з останніми подіями наша влада втратила. Антикорупційні органи повинні бути незалежними, та не підпорядковуватись владній вершині Україні, а при потребі діяти на випередження корупційним схемам верхівки.
Ефективність НАБУ та САП питання складне, нехай наше суспільство вирішує, чи ефективні ці органи. Але якщо народ вийшов на площі, це означає лише одне – ці органи необхідні.
Якщо НАБУ та САП коли-небудь втратять свою незалежність, тоді двері для корупції, для схем, для відкатів і таке інше будуть не просто відкриті, ті двері знесуть з петлями.
“Всі антикорупційні органи повинні бути незалежними, щоб служити народу, а не шановним панам з офісу президента чи офісу генерального прокурора”.
“Маєш совість, ветуй”: що написав на своїй “картонці” Арсен
– Спочатку на моїй картонці була фраза «Маєш совість, ветуй», далі було «13531». Саме перша фраза, я вважаю, на той момент була актуальною, адже була надія, що президент не підпише законопроєкт №12414. Але на жаль…
А про «13531» все просто, ми вимагали підтримку депутатського законопроєкту про повернення незалежности антикорупційним органам держави.
Розчарування у владі та віра в силу народу
– Влада вже неодноразово показала, що не чує народ. Але коли ми єдині, тоді нас почують. Влада не може ігнорувати нас на постійній основі, потім це може вилізти їм боком, як показує наша історія. А на думку «усе вже вирішено» я реагую просто – поки не вирішить народ, нічого не вирішено. Народ – джерело влади, саме наш голос найвагоміший.
Моя теза всім тим, хто залишається вдома короткий: «Не будьте байдужими, виходьте, нам в цій країні жити, нам її будувати».
Депутатам та президенту, хочу сказати одне, пора вже прокинутись, пора працювати для країни, а не для себе. Пора дослухатися до народу, а не до своїх гаманців в політичних амбіцій. Нагадую, демократія — це влада народу, ми влада, ми вас обираємо і наймаємо на роботу, тому працюйте для нас, а не для себе.
Реакція на голосування Верховної Ради 31 липня
– Про сьогоднішнє голосування, скажу наступне — лицемірство у кулуарах сьогодні просто зашкалювало.
Спочатку ці люди голосують за “нашумівший” 12414, а сьогодні ті самі люди з трибуни Верховної Ради впевнено заявляють, що незалежність НАБУ необхідна. Однак, врешті-решт вони проголосували “За” 13533 і повернули те, що відібрали раніше. Отже, голос народу був почутий.
Фото: Ольга Данилюк / “Волинська газета”; особистий архів Арсена Божика