Про розкіш замків в Олиці Ківерцівського р-ну ходили легенди. Хто бачив, хто ні – знали, що палаци Радзивіллів – розкішні. І зараз переказують не менше. Різниця лише в тому, що тепер це все – лише спогади.
Замок занедбаний. Мало того, не секрет, що там – обласна психлікарня, «подарунок» СССР. І то такий, що за 24 роки незалежності держави не вдалося позбутися! Причин наводять кілька – нестача коштів, постійна нестача коштів, катастрофічна нестача коштів. Чи все ж є й інші?
Останні відвідини замку навіяли невеселу думку: мине ще кілька років такого ставлення до цінного раритету – і проблема зникне сама собою, разом із замком.
Хоча… То, мабуть, велична будівля перевіряє нас на міць. Мовляв, хто кого.
…Представники роду Радзивіллів перед початком І та ІІ світових воєн намагалися повернути Олиці славу європейського культурного осередку, але щоразу війни руйнували їхні зусилля. А потім були спільно озвучені польсько-українські ідеї. Незліченна кількість.
У грудні 2009-го постійна комісія з питань духовності, культури, релігій, ЗМІ, зв’язків із громадськими організаціями і політичними партіями облради схвалила проект рішення, яким звернулася до ВРУ, Кабміну щодо сприяння створенню державного архітектурного заповідника «Олика».
У 70-80 рр. українські спеціалісти з питань охорони культурної спадщини виготовили історико-архітектурний план селища, а за роки незалежності постановою Кабміну від 26 липня 2001 р. №878 Олика внесена до Списку історичних населених місць України.
І ще тоді писали, що приміщення потребує невідкладних заходів та ремонтно-реставраційних робіт. І зараз… пишуть про це.
2011-го після виїзного засідання, присвяченого стану об’єктів культурної спадщини області, ця ж постійна комісія підготувала рекомендації, де серед іншого таке: «Проведення першочергових протиаварійних робіт у частині замково-палацового комплексу Радзивіллів у селищі Олика Ківерцівського р-ну, що не використовується для потреб лікувального закладу». Написали…
Готували і проекти. Заступник начальника управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Микола Томчук каже, що свого часу навіть була письмова пропозиція Президенту Леонідові Кучмі відбудувати приміщення й зробити там резиденцію. Бо ж умови є: чималі зали, де можна було би проводити конференції, довколишня територія, облагородивши яку можна створити зону комфорту. Переконували Леоніда Даниловича, що місце тут – ідеальне. Поряд – дорога державного значення Устилуг – Київ, два летовища – у Луцьку та Рівному. І… Ну, не вдалося.
– Різні були проекти, – каже Микола Іванович. – Звісно, головна умова – про винесення лікарні із замку Радзивіллів. Ми пропонували таке: інвестор, який ініціює реставрацію і в результаті отримує його в концесію, будує нове приміщення, отримуючи натомість у користування парк.
Спочатку ентузіасти планували провести реставраційні та протиаварійні роботи державним коштом (тоді ще на це гроші виділяли! – авт.). Зараз уже про таке не варто й говорити… Тож лишається єдиний можливий варіант – шукати спонсора.
Керівник громадської організації «Європейське міжнародне партнерство», радник голови облдержадміністрації Петро Гоцалюк розповідає, що робити цю справу треба спільно з поляками. Тим більше, що вже не раз були люди, котрі свого часу планували долучитися. Адже йдеться не лише про замок. Там є озеро, липова алея біля нього, території, що колись належали кінному заводу. Там навіть свого часу планували робити іподром. Звісно, у власність його ніхто не передасть, бо це – національна пам’ятка.
– Колегіальний костел – узагалі унікальна споруда, – каже Микола Томчук. – Його ще проектував знаний італійський архітектор Джакомо Бріано. Там було чимало білого мармуру, який мешканці Олики позривали і повиносили на кладовище – так облагороджували могили рідних.
А потім, десь у 90-х роках, згорів дах костелу. Він був із міді. Правда, державним коштом його тоді вдалося відновити. Тоді костел передали у користування римсько-католицький громаді. Усередині там було багато дерев’яних скульптур.
Петро Гоцалюк розповідає, що в Олиці є навіть вільні земельні ділянки, де можна було би збудувати лікарню, у селищній раді йому надали копії документації. Найцікавіше місце – 35 га землі під лісом. Це – ідеально для зведення нової лікарні.
– Разом із керівництвом медзакладу ми говорили, що приміщення не обов’язково має бути великим, – каже Петро Павлович. – Головне – комфортним. Адже зараз там проблема: пацієнти перебувають у важких умовах. Бо ж замкову будівлю не можна назвати енергоефективною. Там висота – по 5 метрів. Їх опалити у сезон – нереально. Підлога у жахливому стані, близькому до аварійного.
Що трохи дивно: у психлікарні нині – 360 хворих і 440 працівників. Куди їх подіти? А ремонт? Трохи щось роблять своїми силами. Востаннє ж гроші виділялися 2009-го на покрівлю.
Хочемо ми того чи ні, але в Олику постійно їдуть туристи. Не лише українці, а й поляки, німці, італійці. Тим більше, поряд санаторій «Пролісок». Яке враження від побаченого у людей? Ну, яке вже є. Екскурсоводи ж зі свого боку роблять усе можливе. Розповідають про величезні скарби, які досі десь заховані, привидів, що блукають підземними ходами та колишніми розкішними палацами. І щоб не завершувати розповідь на сумній ноті, хочеться додати: ті «краєвиди» створюють образ такої містичності, що ваші сни ще мінімум дві ночі будуть загадково-реалістичними.
Світлана ДУМСЬКА.
