Нещодавно в нашій державі за формальними ознаками
відзначили свято української мови. Але питання належного функціонування одного
з основних атрибутів існування кожного народу для нас усіх залишається
відкритим. «Кримнаш» та «Даунбас» показали, що основним генераторам сепаратизму
та зростання проросійських настроїв ставав поділ населення саме за мовною
ознакою, а українська не сприймалася більшістю цих представників не лише як
державна, але й просто як засіб спілкування в тому чи іншому регіоні. А коли в будь-якій
країні починає панувати державна мова чужої держави, то рано чи пізно та чи
інша частина території відокремиться або для автономного плавання, або для
існування в лоні «старшого брата»…
І ось редактор українського часопису в Іспанії – Андрій
Якубув – повернувся з Князівства Андорра, де перебував з академічним візитом разом
з іншими представниками Університету Валенсії, де наш співвітчизник також
викладає українську мову і культуру на факультативних курсах. Те, що він там
побачив, просто вражає! Власне, не будемо переповідати вражень пана Андрія, а
надамо слово йому самому.
Редколегія.
«Перш за все, розвіяно міф
про те, що Андорра – один великий «duty free-гіпермаркет». За час короткого
перебування їх спадщина – архітектура романського стилю довкола піренейських
перлин, відзначених ЮНЕСКО – здалася більш привабливою, ніж блага сьогодення. Проте
головне питання стояло щодо мовної політики.
Князівство Андорра –
парламентська держава церемоніального дуумвірату, за площею – як половина
Луцького р-ну та що не є членом ЄС, хоч і в зоні валюти-євро. Підданими держави
є лише 30% населення, а решта – іспанці (37%), французи (7%), португальці
(17,5%), інші (8,5%) з посвідкою на проживання. При цьому основна мова в
спілкуванні – каталонська, вона ж і єдина державна. Без знання (та вживання)
каталонської мови, сприйняття їхньої культури, не добратися до середніх та вищих
кіл суспільства. При цьому школярі завершують школу, володіючи переважно чотирма
мовами!
Після спілкування з
начальниками Служби мовної політики Уряду Андорри та Департаменту зовнішніх
зв’язків Міністерства освіти та молоді багато чого стає зрозумілим. Для андорців
каталонська – це їхня (власна) мова, і дехто навіть натякає, що вважає її «більш
власною», ніж для сучасної Каталонії. Цікаво, що уряд Андорри навіть експортує
каталонську: мовні програми викладання та обміну діють, скажімо, в Карловому
університеті (Прага, Чехія); спроби зробити щось таке при КНУ імені Тараса
Шевченка, щоправда, виявилися невдалими.
Іспанія, Франція, Португалія
чи Каталонія, як не дивно, не роблять погоди для цієї невеличкої гірської
країни, її законодавство – на захисті титульного населення. Власне, основи
політичної нації андорців базуються на мові та походженні (роду) тих, хто
споконвіку там жив (незважаючи на соціальний статус).
Їхній закон «Про
упорядкування вживання державної мови» – зразковий! Хоч бери, перекладай та з
мінімальними правками внось на розгляд Верховної Ради України.
Місцева Служба мовної
політики – теж не спить. Приходить скарга про те, що, наприклад, ресторан без
меню на каталонській. Відразу – штраф на суму 1200 євро! Діють, щоправда, не
лише батогом, але й пряником: уклали угоди з комерційними структурами щодо
пріоритетного вживання продавцями каталонської мови.
Донедавна працівники Служби
мовної політики мали також інспекційні функції, але зараз зосередилися на
просуванні мови соціальною рекламою, іншими заходами, матеріалами та на
дослідженню еволюційних змін. Власне, лозунг їхньої останньої мовної кампанії націлений
на інтеграцію чужинців: «Потягни мене за язик і я заговорю каталонською», «Приймай
каталонською та вивчай її. Розмовляти каталонською – найкращий спосіб не робити
поділів».
Князівство Андорра показує
приклад, як за європейськими правилами шанувати та розвивати державну мову! І в
цьому є глибший сенс, прописаний у преамбулі згаданого мовного закону андорців:
мова – основний елемент культури, а отже, як і решта спадщини, заслуговує на
максимальний захист із боку державної влади.
Історична довідка
Андо́рра – князівство у Східних Піренеях. Межує з
Францією на півночі та з Іспанією на півдні. Незалежне з 1278 р. Не входить до
складу Європейського Союзу.
Державний устрій – парламентська демократія і
князівство. Співкнязі: Президент Франції Франсуа Олланд і єпископ Уржельський
Римсько-католицької церкви Жан-Анрік Бібас-і-Сісілія. Прем’єр-міністр: Албер
Пінтант-Сантуларія.
Площа – 468 квадратних кілометрів. Кількість населення
– 82 тис. осіб. Основне заняття громадян цієї гірської держави – сільське
господарство, туризм. Середня тривалість життя – 83,5 роки.
