Як під час німецької окупації місцева
влада впорядковувала рух на вулицях м. Луцька, який одночасно був адмінцентром
великої округи Волині і Поділля та охоплював не лише Волинську, але й
Рівненську і частково Хмельницьку і Тернопільську області.
Науковець Богдан Зек на порталі Волинського
краєзнавчого музею надрукував дослідження на тему «Розпорядження
окупаційної влади Луцька 1941-1944 рр. у фондах Волинського краєзнавчого музею».
З ґрунтовного дослідження видно, що темі безпеки дорожнього руху і порядку на
вулицях надавалося особливо велике значення:
«Особливо
пильно німецька влада слідкувала і за транспортними засобами, якими
користувались лучани. Посадник міста М.
Єрмолаєв 6 жовтня 1941 р. видав оголошення у якому зобов’язував приватних
осіб та цивільні установи впродовж десяти днів зареєструвати в міській управі
самоходи, трактори, мотоцикли і ровери, у тому числі ті, які потребують ремонту.
Обов’язковій реєстрації підлягали також візники – власники підвід, які
пропонували свої послуги лучанам. 29 вересня 1941 р. той же ж посадник М. Єрмолаєв заборонив продаж саней,
полозів і лиж. Було також заборонено їхнє переміщення з місць попереднього
збереження. Вказані транспортні засоби підлягали негайній реєстрації у голови
міської управи».
Як бачимо,
кожна влада, насамперед, дбала про жорстких облік транспортних засобів, які використовувалися
в тому чи іншому населеному пункті.
Дослідник Богдан Зек із цього приводу наголошує:
«Говорячи
про засоби пересування, варто згадати і про регламентацію Правил дорожнього
руху. Окружний комісар О. Лінднер і
посадник Луцька Є. Тиравський 18
вересня 1942 р. видали розпорядження, у якому забороняли вільно гнати тварин на
дорогах призначених для машинного руху. Вони мали бути прив’язані по правій
стороні возів чи упряжок, щоб не створювати небезпеки для проїжджих машин.
Випадки недотримання розпорядження каралися за державними приписами руху доріг».
Тепер цілком
зрозуміло, чому закордонні туристи з дивом дивляться на волинські автодороги,
кудою переганяють худобу.
«Посадник
Луцька Є. Тиравський також суворо
заборонив переганяти худобу вул. Штабовою і вулицями прилеглими до бувшого
земського уряду. Ще одне оголошення про рух на дорогах було зроблене посадником
Луцька П. Скоробогатовим 10 березня
1943 р. Згідно із розпорядженням гебітскомісара, усі вершники, підводи і стада
худоби повинні були користуватися трактом від 1 травня до 31 жовтня. У випадку
відсутності останнього, рух міг здійснюватися лише поза брукованою шосою на
небрукованій частині дороги (літній дорозі)», – зазначає Богдан Зек.
Не мали
права пересуватися де завгодно і створювати перешкоди іншим й інші категорії
громадян.
«Пішоходам
та велосипедистам дозволялось використовувати літню дорогу також тоді, коли є
тракт. Зазначені учасники дорожнього руху мали право користуватись мостами на
прохідних і шосейних дорогах у тому випадку, коли тракти цих мостів не мали або
ж не було можливості вбрід перейти водойму. Переходити прохідні дороги дозволялось
на перехрестях і при можливості найкоротшою дорогою. Цікаво також й те, що у
самому Луцьку заборонявся круговий рух підводами по вул. Шевченка. Він міг
відбуватися вул. Лесі Українки та рівнобіжною, Новопроектованою вулицею. Штраф
за невиконання цього розпорядження сягав 1500 крб., міг застосовуватись арешт
або ж конфіскація підводи. Вказані заборони не поширювались на німецьких
урядовців, підрозділи вермахту та інші союзні війська», – зазначає Богдан Зек.
Як бачимо,
гітлерівська окупація була великим злом для українського народу, тому він
повстав проти неї і таки переміг нацизм у Другій світовій війні. Але от чому
разом із німцями наші вулиці і дороги залишив елементарний порядок?
Роман УСТИМЧУК.
На фото https://www.ebay.com (портал «Район. Луцьк»):
колона німецької техніки на нинішній вул. Винниченка.