Два роки тому у
86-річному віці спочив Ардаліон Растов, один із російських конструкторів
військово-промислового комплексу, який придумав та запустив у виробництво пересувний
зенітно-ракетний комплекс «Бук». Тлінні останки Ардаліона Ардаліоновича знайшли
спочинок на одному з московських кладовищ, а от де перебуває і його душа, і
душі тисяч інших науковців, які метою власного життя поставили створення машин
для вбивства інших людей?
Про це починаєш
задумуватися після того, як у небі над Донеччиною на висоті 10 км було збито
цивільний авіалайнер «Боінг-777». Загинуло майже 300 пасажирів та членів
екіпажу. Причиною жахливої катастрофи стала ракета, запущена або безпосередньо
російськими силами ППО, або їхніми найманцями на Сході України. Аналітики вже
не сумніваються, що лише ПЗРК «Бук» міг завдати смертельного удару по мирному
авіалайнеру, який летів у міжнародному повітряному коридорі з Нідерландів до Малайзії…
Люди добрі! Чому
навіть через 2000 років після народження Ісуса Христа людство продовжує
знищувати саме себе? Чому спочатку створюється меч, а вже потім – плуг? Куди
котиться наша цивілізація? І чим це все закінчиться, якщо тотальну гонку
озброєнь ніхто не зупинить?
Згадується давня
дискусія з двома сибірськими докторами наук під час відпочинку в турецькій Анталії. Жіночки-науковці з галузей
математики і фізики в процесі спілкування не могли зрозуміти, чого це Україна
1991-го «покинула Росію». Коли нарешті вдалося пояснити цим ніби освіченим
людям, що спочатку із СССР вийшла Російська Федерація (Декларацію про державний
суверенітет РСФСР оголосила 12 червня 1990-го), а вже потім наша республіка (16
липня того ж року), то вони щиро здивувалися. Проте дуже швидко переорієнтувалися:
мовляв, всі причини та біди окремого існування «братніх народів» – від
політиків та науковців із гуманітарної сфери. А от представники точних наук
ніколи не помиляються, бо результатом їхньої праці завжди є щось нове та завжди
потрібне суспільству.
Оскільки дискусії між
«фізиками» та «ліриками» не дивина, то довелося завдати опонентам протилежного
психологічного удару. Мовляв, жоден історик чи філолог навіть у кошмарному сні
не міг би придумати та сконструювати ядерну зброю та ракети для доставки
боєзарядів до цілі, а от усілякі фізики та математики все це реалізували,
навіть не задумуючись, яке лихо може принести витвір їхнього розуму!
І тепер, коли дивишся
на почорнілі уламки малайзійського авіалайнера та спотворені тіла загиблих,
думаєш не тільки про тих нелюдів, які безпосередньо знищили цивільне повітряне
судно… І навіть не про тих, хто дав їм смертоносну зброю і наказав знищувати
літаки в українському небі… Хочеш не
хочеш, а мусиш згадувати і про тих інженерів та конструкторів, які спочатку
придумали ті чи інші види смертоносних озброєнь, а потім запустили їх у масове
виробництво. Невже вони не розуміли і не усвідомлюють досі, що створені ними
машини вбивств рано чи пізно будуть використані не лише проти чужих армій, але
й проти мирних і безвинних людей?
Для чого прожив довге
і безбідне життя той самий Ардаліон Растов, який і створив пересувний
зенітно-ракетний комплекс «Бук», здатний знищувати повітряні цілі на висоті від
30 м до 14 км? Щоб отримати спочатку Ленінську (1972 р.), а потім і Державну
(1980 р.) премії? Щоб пишатися сумнівного походження орденами та медалями, які
спочатку прикрашали його святковий піджак, а потім знайшли своє місце на
червоних подушечках, котрі пронесли перед домовиною з тілом покійного під час
похорону? Щоб отримати розкішну квартиру в центрі Білокам’яної та престижну
дачу в Підмосков’ї? Щоб на кожному кроці всі вклонялися та шанобливо шепотіли
за спиною: це – головний конструктор зі створення зенітно-ракетних комплексів
для сухопутних військ?
І от уже Ардаліона
Растова немає на білому світі, а його смертоносне дітище в вигляді ПЗРК «Бук»
продовжує вбивати людей навіть після його власної смерті. Мало того, на місце
Ардаліона Ардаліоновича прийшли інші творці військових озброєнь, і машини для
знищення цивілізації лише вдосконалюються конструктивно та збільшуються
чисельно. Особливо плідно в цьому напрямку, до речі, працює Науково-дослідний
інститут приладобудування ім. Тихомирова на чолі з професором Юрієм Білим,
уродженцем с. Козинці Вінницької обл. Після закінчення школи цей уродженець
України вступив у Московське вище військове технічне училище, потім служив в
армії, а згодом зосередився на конструюванні систем протиповітряної оборони.
Тож цілком імовірно, що Юрій Іванович уже долучився до створення новітніх модифікацій
«Буків»-убивць, із допомогою яких агресори та бандити будуть знищувати все нові
й нові цивільні літаки по всьому світові…
Отак і живемо.
Спочатку створюємо лук, а потім стріли летять нам у спину… Правду кажуть: війни
не буде, а буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться…
Володимир ДАНИЛЮК.