Перемога 1945-го створила… дві Німеччини, які стали
одним цілим у 1990-ому. І одну Україну, від якої в 2014-ому по живому відрізали Крим і намагаються відрубати Донбас…
Все тече, все змінюється. Після закінчення Другої
світової війни в Європі розгромлену нацистську Німеччину союзники розділили на
окупаційні зони. Східну частину контролював СССР, західну – США, Велика
Британія і Франція. Скрізь знаходилися військові гарнізони, в країні провели
люстрацію, і всі, хто був винен у військових злочинах, розстріляні або
засуджені, а хто просто працював на нацистський режим – втратив право перебувати
в органах влади та місцевого самоуправління.
Столиця – Берлін – також виявилася розділеною на дві
частину – західну і східну… Тож із 1949 р. на карті світу існувало дві Німеччини.
Одна з допомогою допомоги західних країн отримала економічну підтримку та
відбудувалася, друга була під пильним оком Кремля… І хоча кожна радянська
людина, яка з 1949-го до 1990-го побувала в НДР, вважала, що ледь не відвідала
соціалістичний рай, реально східні німці були бідними родичами своїх західних
братів…
Саме тому люди в НДР так прагнули не лише зруйнувати
Берлінську стіну, але й почати будувати таке життя, як у ФРН. І це відбулося в
жовтні 1990-го…
Колись на цьому місці автобану за м. Магдебург німецьку
землю розділяв кордон між НДР і ФРН. На вишці сидів кулеметник… Роздільна
смуга була оповита колючим дротом і замінована… А тепер на цій точці траси
Берлін-Ганновер – звичайний пункт відпочинку для подорожніх. Але цю стару «гедеерівську»
вишку німці залишили на згадку про старі похмурі часи…
А що знають про колишні кордони українці в Україні?
Чому, наприклад, на межі Волині та Львівщини на
Горохівщині немає інформаційної таблиці, що 100 років тому саме тут проходив
кордон між Російською і Австро-Угорською імперіями, і що українці з сусідніх
сіл були громадянами ворожих держав?
Чому, як подорожуємо з Луцька до столиці на адмінмежі
Рівненщини та Житомирщини ніхто не нагадує, що саме тут із 1931-го до 1939-го
була лінія розмежування між двома частинами окупованої України – Західної
(панувала Польща) і Східної (була під ярмом СССР)?
Може, в такому випадку громадяни б більше говорили не
про 8 чи 9 травня, які насправді є для українців синонімом втрат, а не перемог,
а про те, як важливо зберегти територіальну цілісність до світоглядну
спільність різних частин України, але й відстояти їх у боротьбі з внутрішніми
та зовнішніми ворогами. Приміром, неподалік міста-побратима Волновахи на
Донеччині вже має стояти стовп із написом, що на цьому місці з 2014-го
проходила тимчасова лінія розмежування України з окупованими територіями ОРДЛО.
І – залишити місце для напису, в якому буде зазначено, коли ця аномалія
закінчилася.
Ось тоді й святкуватимемо День перемоги.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: стара «гедеерівська» вишка на трасі
Берлін-Ганновер.