У Європі розпочалися заходи з відзначення чергової річниці підписання договору між Німеччиною та країнами Антанти щодо припинення Першої світової війни. Коли врахувати, що з 1914-го до 1918-го лінія фронту розділила Волинь буквально навпіл (навіть Луцьк кілька разів переходив із рук у руки від німецьких військ та їхніх австро-угорських союзників до російської армії), то чергова річниця припинення війни, що завдала минулим поколінням волинян величезних втрат, мала б стати для нашого краю однією з найважливіших дат. Проте у нас традиційно подібних історичних подій не згадують…
Між тим, 11 листопада 1918 р. у Комп’єнському лісі у штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир’я, запропоноване союзним командуванням.
Договір був доволі своєрідним. Якщо перед західними арміями німці та їхні союзники мали негайно скласти зброю, то окуповані ними землі України мали звільнятися поступово, щоб не допустити негайного просування Червоної армії. Коли країни Антанти отримали від переможених величезну контрибуцію ( втому числі й отримане від більшовиків царське золото), то ні уряд УНР, ні – пізніше – уряд УРСР жодного німецької марки від німців не дочекалися. Врешті-решт, якщо зганьблені кайзерівці мали відпустити всіх військовополонених, то німці, що перебували за колючим дротом, там і залишалися…
Здобутий таким способом мир, як показав подальший історичний перебіг, хоча й дозволив створити на карті Європи низку незалежних держав, проте став однією з причин початку Другої світової війни. І – парадокс долі – у 1940 р. на території Франції Гітлер примусив підписати французів договір про капітуляцію в тому самісінькому Комп’єнському лісі і в тому самому вагоні, же зганьбилися представники кайзерівської Німеччини…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву землі Баден-Вюрттемберг (ФРН): листопад 1916 року, у с. Сушибаба Турійського р-ну місцеве населення та німецькі солдати.