– То скільки зубрів у Цуманській пущі? –
запитую Юрія Бесарабчука.
Юрій
Данилович фактично виріс у цьому лісі, сходив усі звірині стежки, знає про
повадки кожного лісового рогача чи ікланя. Нещодавно після невеличкої «вимушеної
відпустки» він повернувся виконувачем обов’язків головного мисливствознавця ДП
«МГ «Звірівське», продовжуючи свою і батькову природоохоронну вахту.
–
Важко назвати точну кількість, – роздумує досвідчений єгер. – Снігу нема,
слідів не видно, зубри на підгодівельні майданчики заходять рідко. Не вдалося цієї
зими й провести якісної таксації… Зубр, як ніякий інший звір, – обережний і
відлюдькуватий.
–
Але ж ваше єгерське товариство у лісі фактично днює і ночує, то невже ніхто не
бачив зубрів? – допитуюся.
–
Чому ж! Бачили… – мовить природоохоронець. – Старший єгер Володя Лойко три
зубри надибав у лісовому урочищі біля с. Омельно… І мені зустрілося невеличке
стадо – мінімум 5-6 голів, серед них одне телятко, рочняк. Це було кілька днів
тому у кварталі 14 Звірівського лісництва. Двох у кварталі 13 нагледів наш
тракторист Василь Пархомчук. Але найбільше пощастило єгерю Олегові Вишенському.
У неділю раненько він їхав кіньми і в кварталі 37 побачив чималеньке стадо
зубрів. Став рахувати і збився з ліку… Каже, їх там було від дев’яти до
одинадцяти… Двоє чи четверо, серед яких – одне зубренятко, бачив і наш кочегар,
добираючись на роботу із с. Котів. Двоє
самців є у вольєрі…
–
То скільки усіх разом?
– Підсумовуючи
побачене, ми припускаємо, що зараз у Цуманській пущі є не менше чотирнадцяти
зубрів. Але побачити чи спростувати це можна буде лише тоді, коли випаде сніг.
Ці
розповіді особисто мене підбадьорюють. Адже після торішньої зимової таксації
єгері та екологи вважали, що зубрів лишилося тільки дванадцятеро. А що
минулорічної осені у вольєрі одна самка загинула, то й думалось, що залишилося
одинадцять диких корів. Обнадіює й те, що природоохоронці зустрічають у лісі
маленьких зубренят. І судячи з розповідей, їх може бути як мінімум двоє…
Тема
збереження зубрів хвилює як екологів, так і волинських лісівників, єгерів ДП
«МГ «Звірівське», також громадськість. На минулій екологічній раді, яка
проходила в Інформаційно-екологічному центрі обласного управління лісового та
мисливського господарства, її учасники висловилися за відновлення програм зі
збереження волинської популяції зубрів. Хоч і точиться на Сході війна, і країна
потерпає від дефіциту коштів, які б можна було спрямувати на армію,
природоохоронці вважають своїм громадянським обов’язком поклопотатися про
охорону і захист диких корів. Волинська популяція зубрів потребує підтримки саме
зараз, зокрема підсилення популяції за рахунок завезення нових особин з інших
регіонів як України, так і зарубіжжя. Науковець Михайло Химин пропонував
звернутися до світового зоологічного товариства, зокрема Німеччини. Свого часу
саме німецькі природоохоронці готові були безкорисливо передати волинянам
кілька самок і самців.
Ішлося
на раді і про необхідність придбання для зубрів спеціальних електронних чипів
чи нашийників, за якими можна було б відслідковувати місце перебування звірів,
а відтак і ефективніше дбати про їхнє здоров’я. Еколог Ігор Квач, який приїхав
у відпустку із зони АТО, запропонував «порахувати» зубрів з допомогою
тепловізорів – ними еколог успішно користуються на бойових позиціях. Навіть
озвучив методику цього тихого і хитрого таксування.
Втім
найбільше занепокоєння товариства викликає відсутність… любові у вольєрі, де після
загибелі своєї подруги «холостякує» її «чоловічок», та й «мамин синочок» вже
виріс у «знатного парубка».
–
Їх потрібно випускати на волю або ж шукати нову зубриху, – казали екологи. –
Без самиці жити у вольєрі зубрам важко.
Ось
і скажіть після цього, що людям байдуже – любляться зубри чи ні. Чи буде любов
у зубрів, покаже час.
– Наразі
це залежить від людей, – каже директор ДП «МГ «Звірівське» Ярема Байда. – Для
підтримки волинської популяції зубрів потрібні нові особини, бажано із Європи,
оскільки в Україні всі зубри фактично доводяться родичами один одному.
Такої
ж думки притримується і Юрій Бесарабчук: «Це найдавніші мешканці наших пущ… Без
допомоги людей у сучасних умовах господарювання вони не виживуть…»
За
зубрів варто змагатися, вважають природолюби Волині, адже вони можуть стати
незнищенним символом і гордістю нашого краю.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.