Чи легко бути героїнею

Закінчивши школу у 1973 році, стала шукати якогось заробітку для прожиття. Тому спочатку працювала секретар-машиністкою на підприємстві, а вже через три роки вийшла заміж та народила дві доньки, – розповідає Марія Василівна. 

Але за обставинами долі, подружнє життя з чоловіком тривало не довго і вже після народження другої дитини родина розпалася. Треба було жити далі, тому жінка стала заробляти на життя дояркою в колгоспі ім. Калініна. Трудно було. Часом і дітей на ферму брала, бо не було з ким залишити. Працювала тяжко, але все ж таки справлялася з усіма негараздами. І так тривало 10 довгих років…

У 1981-му вдруге вийшла заміж. На роботі зарекомендувала себе з хорошої сторони. З того часу життя стало налагоджуватися. А вже через рік знову народилась дочка. У 1987 -му в сім’ї Марії Василівни вже було п’ятеро дітей. За це й отримала медаль материнства. 

У період розпаду Радянського Союзу, довелося шукати нове місце роботи. Відтоді працювала на картонно-паперовій фабриці аж до пенсії. У арсеналі пані Марії чимала кількість нагород. Вона є ветераном праці, має 36 років стажу. 

А нещодавно нагороджена почесним званням України “Мати-героїня”.

Відзнака за материнську самовідданість, зразкове виховання дітей та забезпечення умов для їх всебічного розвитку неспроста знайшла саме цю жінку.  За 36 років, які перебуває у шлюбі, встигла виростити п’ятьох працьовитих та талановитих дітей. 

Нині Марія Василівна на пенсії, нещодавно відсвяткувала свій 60-річний ювілей, займається домашнім господарством та всіма силами допомагає дітям. А вони теж не забувають про матір.

Та чи варто прожити таке бурхливе життя і пройти всі негаразди, щоб щасливо та спокійно почуватися на пенсії? Безперечно так!

Щоб стати справжньою героїнею для своїх дітей, не обов’язково отримувати це звання офіційно.