Учитель української мови, літератури та історії, пенсіонер Юрій Павлюк із смт Маневичі завітав у редакцію «Волинської газети» зі своїм дописом. І пояснив свій вибір дуже просто: практично всі видання, куди він раніше звертався, відмовилися публікувати його нотатки, мотивуючи просто: «не на часі» або «однобоко і заполітизовано»…
Деякий час викладені на папері роздуми Юрія Павлюка щодо монопольної більшості однієї з партій в українському парламенті лежали на редакційному столі, очікуючи свого часу на підготовку до друку. І коли ми з ними ознайомилися, то нічого крамольного чи антидержавного не побачили.
Тому, друкуючи матеріал ветерана педагогічної ниви, звичайно, ми розраховуємо, що й усі в ньому згадані висловлять свою точку зору на злободенні процеси сучасності, а «Волинська газета» надасть їм таку можливість.
Редколегія.
Хай правда нами запанує
Останнім часом українці опинилися в ситуації небезпідставних хвилювань і тривоги через події, котрі відбуваються в державі. Зокрема, у новообраній Верховній Раді, де партія «Слуга народу» створила монобільшість.
Переконаний, що спроможність однієї партії забезпечувати ухвалення того чи іншого законопроекту може дати позитивний ефект лише тоді, коли вона належатиме демократичній, цивілізованій, національно свідомій силі. Але чи є такі характеристики в «Слуги народу»?
Та, володіючи такою монопольною більшістю, Президент Володимир Зеленський почав нав’язувати народним депутатам спішно приймати, навіть незважаючи на порушення Регламенту Верховної Ради України (а це – Закон України!), законопрєкти,здатні призвести (і вони вже призводять) до зосередження всієї повноти владти в одних руках. Відтак – і до наразі автотаритарзиму, за яким недалеко і до диктатури…
Підтвердженням є ціла низка законопроектів. Наприклад, «першочергових», «невідкладних», які глава держави подав на голосування та затвердження: про призначення керівника НАБУ, ДБР (а вони ж повинні бути незалежними від влади!), спонтанний і безпідставний розпуск ЦВК та формування нового складу Центрвиборчкому…
Для чого концентрувати владу? Навіщо переформатовувати ЦВК незадовго до місцевих виборів? Щоб якимось чином потім впливати на підбиття результатів волевиявлення?
Погано, що нинішній парламент почав масово приймати закони, які не в’яжуться ні з чинним законодавством, ні з Конституцією України. Для прикладу: з порушенням закону було ухвалено норму про зняття депутатської недоторканності. Звичайно, недоторканності в усіх слуг народу (з лапками і без них) не має бути, але все треба робити без порушень і зважаючи на сучасний момент, коли народовладдя почало відступати під силою самовладдя. Тому чимало парламентарів слушно зауважують: а могли б вони чинити опір диктатурі Віктора Януковича, якби в них не було недоторканності?
Взагалі, в Україні почалися процеси обеззброєння та капітуляції. Чому відмінили на День Незалежності військовий парад на Хрещатику? Замість того, щоб піднести бойовий дух війська та патріотичні переконання громадян, провели якесь шоу…
А з якою метою чиняться спроби мінімізувати роль Головної військової прокуратури, коли країна в стані війни з Росією, а ворог не втомлюється засилати диверсантів і шпигунів?
Впадає у вічі, як спішно в Верховній Раді тиснуть кнопки за ті чи інші законопроекти, часто навіть їх не обговорюючи. Цей «турборежим» уже викликав тривогу та критику суспільства, вже навіть урядовці просять парламентарів трохи зменшити швидкість, а вал «готового продукту» все женуть і женуть на-гора. Здається, це повторює практику горезвісної Партії регіонів, для якої була мета і не існувало перепон… А чим регіонали закінчили, ніхто не забув?
І ось тут настав час поставити питання і багатьом представникам УКРОПу, котрі якимось чином опинилися в лавах «Слуги народу». А чи варто справжнім українським патріотам бути співучасниками цих сумнівних подій?
Найпарадоксальніше те, що вся ця ситуація створена і спричинена руками самих українців, учасників нещодавніх виборів і Президента, і Верховної Ради. Хіба не досить було гірких уроків замилування, після чого наступало розчарування?
Мабуть, пора вже раз і назавжди відмовитися від сакраментальної звички: хай і гірше, аби інше. Думаймо, люди добрі, думаймо, читаймо! А ще – мудрості та державно-національної відповідальності набираймося.
Слава Україні! Героям слава!
Юрій ПАВЛЮК.
На фото Романа УСТИМЧУКА: сумна пересторога з минулого – «Хонка» Віктора Януковича в Межигір’ї.