Міжнародна організація Amnesty
International звинуватила ЗСУ у невиправданому розміщенні військових баз в
школах і лікарнях. Звіт правозахисників отримав підтримку москви та обурення
Києва. Згодом Amnesty висловила жаль, що її звіт завдав болю українцям, але не
відмовилася від своїх оцінок. Чи справді така тактика порушує норми
міжнародного гуманітарного права? І чи є їй альтернативи, в тому числі й на
Волині?
Колеги з «ВВС Україна» детально вивчили цю
проблему.
Журналіст Олег Черниш пише:
«Українські війська поставили під загрозу
цивільне населення, створивши бази та застосовуючи системи озброєння в
населених житлових районах, зокрема в школах і лікарнях, при відбитті
російського вторгнення”, – запевняє центральний
офіс Amnesty International.
Українське представництво організації
відмежувалось від цього звіту, а його керівниця Оксана Покальчук публічно
повідомила про звільнення.
Amnesty International, зокрема, Генеральний
секретар організації Аньєс Калламар, вважає, що вказані дії українських
військових є невиправданими і несуть загрозу цивільному населенню.
Крім того, це начебто є порушенням норм
міжнародного гуманітарного права.
“Військові ніколи не повинні
використовувати госпіталі у війні, й повинні використовувати школи чи цивільні
будинки лише як крайній засіб, коли немає життєздатних альтернатив”, -
вказує Аньєс Калламар.
Міжнародне гуманітарне право (МГП), в
першу чергу Женевські конвенції і протоколи до них, зосереджене на захисті
жертв збройних конфліктів. Це фактично перелік обмежень і заборон для
військових, що мав би убезпечити цивільне населення від руйнівних наслідків
війни.
Але серед них немає прямої заборони на
використання медичних і навчальних закладів у військових цілях».
Тому українська влада ці закиди заперечує.
Президент Володимир Зеленський заявив, що Amnesty «перекладає відповідальність
з агресора на жертву», Міністр оборони Олексій Рєзніков вважає, що організація «втратила
адекватність», а глава МЗС Дмитро Кулеба назвав звіт «маніпулятивним».
В самій організації теж далеко не всі
погодились з висновками головного офісу. У відставку, крім керівниці
українського бюро, подав також співзасновник шведського підрозділу Amnesty
International Пер Вестберг.
Проте російські ЗМІ масово розповсюдили
звіт Amnesty зі звинуваченнями щодо українських військових. Це вони подали як
підтвердження законності атак рф на пологові будинки, школи і дитячі садочки в
містах України…
«Та чи можливо в умовах сучасних війн,
навіть при великому бажанні однієї зі сторін, дотримуватися усіх норм
міжнародного права?
Опитані ВВС News Україна експерти
скептично налаштовані щодо цього.
«Під час оборонної міської війни, яку ми
бачимо на прикладі України, я вважаю, що це неможливо», – пояснює Натія
Сескуріа, представниця Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень
(Royal United Services Institution – RUSI). Цей заклад є найстарішим у світі та
провідним аналітичним центром у сфері оборони та безпеки Британії.
За словами експертки, Росія постійно
бомбить українські міста, завдаючи ударів по невійськовій інфраструктурі та
використовуючи «надмірну силу» для захоплення населених пунктів.
Для українських сил, каже Сескуріа, немає
альтернативи, окрім розміщення в містах, які вони захищають.
За інших обставин російські війська змогли
б досягти своїх цілей із меншими зусиллями.
Саме тому звіт Amnesty International є
таким проблематичним, звинувачення відірвані від поточної реальності та
демонструють відсутність розуміння характеру війни, яку Збройні сили України
мають вести, щоб захистити свою країну та громадян”, – вказує аналітик
RUSI.
На її думку, українська армія цілком
законно може використовувати цивільні об’єкти, такі як школи та музеї, доки
вони не функціонують», – зазначається.
Ще один важливий аспект у розслідуванні Олега Черниша:
«За порушення міжнародного гуманітарного
права передбачена кримінальна відповідальність, як самих військових, які це
вчинили, так і командирів, які надали наказ.
Теоретично, дії окремих
військовослужбовців ЗСУ можуть стати об’єктом розгляду в Міжнародному
кримінальному суді, який вже розслідує дії сторін в російсько-українській
війні.
Але експредставник мін’юсту впевнений, що
системних порушень міжнародного права в діях українських армійців немає.
«Я не бачу підстав для хвилювань», –
заспокоює Сергій Пєтухов.
«Міжнародний кримінальний суд проводить
незалежне розслідування ситуації в Україні, звісно, що Amnesty, як і будь-яка
інша неурядова організація, може надіслати свій звіт до суду, – пояснює він. – Але
враховуючи ту методологію, яку вони використали, я не думаю, що це буде
прийнятним доказом, бо там немає якихось конкретних підтверджень. Тому юридично
ці недолугі звинувачення не вплинуть на позицію МКС, а політично, так, вони вже
мали резонанс».
І важливий висновок:
«Вже п’ять років у Збройних силах України
діє чітка інструкція про порядок виконання норм міжнародного права.
Вона передбачає посаду спеціального
помічника командира з юридичних питань. Такий помічник має бути долучений до
планування військових операцій і перевіряти їх на відповідність нормам МГП.
Якщо командир ігнорує застереження юриста і не усуває порушення, той
забов’язаний поскаржитись вищому керівництву.
В інструкції також є один з головних
постулатів сучасних правил війни: цивільний об’єкт, залежно від умов
обстановки, «може стати воєнним». Але у разі сумнівів щодо його використання у
воєнних цілях він в першу чергу вважається цивільним. А значить, не може бути
мішенню для нападу».
Таким чином, українська армія на
українській території має повне право використовувати будь-яку інфраструктуру в
оборонних цілях.
Світлана КОМА.
Ілюстративне фото Агенції Reuters.