Громом серед ясного неба пролунала
розповсюджена в поінформованій та опозиційній «Українській правді» про те, що
волинська «Батьківщина» шукає гроші на майбутні вибори. І хоча конкретних
прізвищ функціонерів із табору Юлії Тимошенко не називають, виникають вірогідні
припущення, хто ж міг піти на сепаратні переговори з ідеологічними
противниками.
«У Юлії
Тимошенко трохи інша проблема. Там справді досить рано розгорнули
регіональні штаби, але потім частину з них вимушені були закрити через брак
фінансування. На Волині представники «Батьківщини» навіть ходили просити гроші
у бізнес-групи Степана Івахіва, з
яким два роки воюють за Луцьку міськраду», – зазначається в публікації.
Відтак, фінансовий аспект суттєво впливає на
майбутні вибори Президента України, в яких неодмінно візьме участь уже втретє Юлія Тимошенко.
Але…
«Зараз у Юлії
Тимошенко шукають гроші, щоб найняти сотників і тисячників, які забезпечать
прихід виборців. «На оплату людей гроші начебто пообіцяли з центрального штабу,
але саму «сітку» повинні побудувати місцеві на залучені гроші майбутніх
мажоритарників. А вони не дуже хочуть давати гроші – бояться, що кинуть», –
розповідає ще один з регіональних співробітників штабів «Батьківщини», – пише «Українська
правда».
Отже, конкретних прізвищ не названо. То хто ж
міг (якщо це справді відбувалося!) вести закулісні переговори з народним
депутатом України від Ковельського округу №21, координатором групи «Воля народу»
Степаном Івахівим?
Якщо подивитися на мажоритарні округи, де в
подальшому могли б балотуватися в парламент представники «Батьківщини», то
очевидно, що найменше шансів – у м. Луцьку (округ №22), де ситуацію контролює
УКРОП на чолі з Ігорем Палицею,
котрий на переговори з групою «Континіум» не піде за жодних обставин. Ігор Петрович уже був народним
депутатом України від цього округу і своїм місцем не поступиться нікому. Або
сам виграє вибори, або це зробить його довірена особа.
Аналогічна ситуація в Маневицькому окрузі
№23, від якого в парламенті працює представниця УКРОПу Ірина Констанкевич. Хоча раніше тут був інший парламентар – нині
покійний Ігор Єремеєв, але
враховуючи гострі протиріччя між родиною Ігоря
Мироновича та іншими бізнес-партнерами, ця ситуація майже неймовірна.
В Горохівському окрузі №20 нині впевнено
почувається ще один некомплектної групи «Воля народу» – Сергій Мартиняк. Ніщо не вказує на те, що Сергієві Васильовичу потрібне сприяння Юлії Тимошенко, щоб знову виставити свою кандидатуру восени 2019 р.
Тим паче, що знову може виникнути кандидатура нинішнього керівника
Держлісагенства України, керівника фракції «ЮБПП «Солідарність» в облраді Володимира Бондаря, який восени 2014 р.
тут посів друге місце і за певних обставин нинішньої осені може повернутися в
парламент і без сторонньої допомоги…
Складніша ситуація й Володимир-Волинському окрузі
№19, де на хвилі революційного підйому обрали лучанина Ігоря Гузя від «Народного фронту». Тривалий час Ігор Володимирович позицінувався як
противник органів виконавчої влади та навів тісні контакти з опозицією (навіть
перепливав озеро разом із Ігорем Палицею!),
але його асистування під час недавнього візиту зверхника «Народного фронту»,
відставного керівника Уряду Арсенія
Яценюка наводить на певні роздуми. Тому, щоб знову виграти вибори в цьому
окрузі, Ігор Гузь, який уже
неодноразово змінював партії, може погодитися на співпрацю зі Степаном Івахівим. Тим паче, що він має
змогу регулярно бачитися зі Степаном Петровичем
у сесійній залі Верховної Ради України, на відміну від лідеро Валинської «Свободи»
Анатолія Вітів, який «засвітився»
дивною зустріччю зі Степаном Івахівим
під стінами парламенту, котру пояснив «розмовою про дівчат», для чого довелося
їхати майже 400 км із Луцька в Київ…
Та найбільш вірогідним округом, де справді
можуть торгуватися за місце в парламенті, стає Ковельський №21.Звичайно, Степан Івахів ні за яких обставин не
поступиться ним нікому іншому, адже не
для того стільки років поспіль створював тут надійну мережу підтримки. Але
відомі також нардепівські амбіції чинного мера м. Ковеля Олега Кіндера, котрому найкраще за таких обставин потрапити в
прохідну частину партійного списку Юлії
Тимошенко. І в обмін на це він би міг запропонувати «Батьківщині» взяти
фінансування виборчих штабів «Батьківщини» на Волині в час президентських
виборів на себе. Зрозуміло, при всіх статках таких грошей в Олега Кіндера немає, тому ресурс Степана Івахіва тут якраз і знадобився
б…
Також очевидно, що до витоку цієї інформації
та можливих переговорів волинських батьківщинівців із оточенням Степана Івахіва не мають ні виконувач
повноважень Луцького міського голови Григорій
Пустовіт, який залишився на посаді члена Політради «Батьківщини» на
центральному рівні, ні голова облосередку Валерій
Бондарук: вони зосереджені на м. Луцьку і не демонструють нардепівських
амбіцій.
Як би там не було, але ні Степан Івахів, ні будь-хто з вище
названих добродіїв версію «Української правди» ані не підтримали, ані не
заперечили.
А щодо грошей на вибори, то вони потрібні в
гігантських сумах. Якщо неофіційний фонд недавніх кандидатів у депутати
сільських ОТГ міг складати 180 тис. грн
на душу, то що тоді казати про посаду Президента України?
Світлана
КОМА.
На
фото «ОПОРи»: рекламний носій Юлії Тимошенко, яких на Волині чимало, теж
потребує грошей…