…18-го травня, починаючи з 1994-го, в Україні відзначають
День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, яка
сталася 18-20 травня 1944-го. Переселенню піддалися цілі родини – понад чверть
мільйона осіб. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в
лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі, підставою для
депортації стало звинувачення в співпраці з третім рейхом. Операція почалася вранці
18 травня 1944 р. і закінчилася о 16 год. 20 травня. Для її проведення було
задіяно війська НКВД кількістю понад 32 тис. осіб. Депортованим давали трохи
часу (до півгодини) на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до
залізничних станцій. Звідти ешелони відправляли до місць заслання. За спогадами
очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. Лише
за 6 місяців 1944-го, тобто з моменту прибуття в Узбекистан і до кінця року,
померло 16 тис. 52 осіб. Деякі райони (особливо гори і Південний берег Криму)
залишилися практично без населення. Протягом 12 років,
до 1956-го, кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні
обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу
спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його
порушення. На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на
батьківщину в кінці 1950-х, масове повернення кримських татар до Криму почалося
лише наприкінці «перебудови» 1989 р.