…Різдву, за церковним статутом, передує чотиритижневий піст
(Пилипівка) – з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні
роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники,
розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою
свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят – дідух
(сніп із колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Особливого
значення надавали різдвяній погоді. За нею визначали майбутній врожай.
Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією,
пов’язані із культом предків, із шануванням душ померлих. Відтак узвар та
особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є
поминальними стравами.
Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану
новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову
збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна
гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості – все має
стояти на столі.
В гості ж ішли вже після обіду. Одружені діти, як
правило, відвідували своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися
цього дня, пробачати одне одному образи.