…Надвечір’я Богоявлення – 18 січня – українці відзначають
святковою трапезою. Називають її по-різному: «Бабин вечір», «Голодна кутя»,
«Другий Святвечір», «Голодний Святвечір», «Водохресний Святвечір»… Віряни
цього дня постують, а сідають до столу тільки після служби в церкві та
освячення води, яку вживають натщесерце для зцілення душі й тіла.
Освяченою водою господар також кропив усіх членів сім’ї,
хату, подвір’я, домашню худобу, сільськогосподарський реманент. Кропилом служив
пучечок колосків із дідуха або із засушених васильків. Далі господар замішував
кутю (з маком, медом, горіхами), набирав її у ложку та, ставши перед вікном або
на порозі, закликав мороз кутю їсти. Взамін, щоправда, просив не зашкодити
людям, полям і худобі.
19 січня до річки на посвяття йшли старі та малі. Дівчата
намагалися чимшвидше прибігти з водою додому, щоб судилася щаслива доля:
якнайшвидше заміжжя. Також умивалися цією святинею, вкинувши попередньо в
посудину з водою гілку калини або коралове намисто з надією, що стануть вродливішими.
Процес водосвяття супроводжувався, як правило, пострілами
з рушниць та підкиданням голубів, які символізували появу Божого Духа.
Насамкінець парубочі гурти билися навкулачки, щоб визначити, кому дістанеться
«орден» – «йорданський хрест» з криги.
Принісши додому освячену воду, господиня давала усій
родині покуштувати цієї святині, а потім домочадці, розвівши її з хатньою
водою, вмивалися. Певну кількість хрещенської води відливали в пляшечку й
зберігали протягом року на покуті біля ікон. Посвячену воду і дотепер вживають
при внутрішніх хворобах, змазують хворі місця на тілі, лікують дитячий переляк
та окроплюють породіль після пологів. Зберігають її, як і колись, біля образів
у скляному посуді.