…Християни
східного обряду відзначають Стрітення Господнє (15 лютого) як пам’ять про те,
що Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день
після його народження, де відбулася зустріч зі старцем Симеоном.
Але
корені цього свята – у сивій давнині. За язичницьких часів Стрітення називалося
іще як Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор. Головним дійством цього дня
було освячення вогню і води. З прийняттям християнства це трансформувалося в
освячення свічок, які називали громничними, та води. Протягом року їх зберігали
на покуті або ж вплітали в дідухи. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову
силу, і запалювали їх у таких випадках: коли над оселею гуляє страшна негода; виникали
труднощі при пологах; у селі пожежа або катаклізм; починалася війна; когось
схопить «чорна хвороба» (епілепсія); як людина помирала, аби спокійніше перейти
їй у світ інший.
Також цього
дня святять воду. Її збирали з бурульок і додавали до звичайної води. За
повір’ями, вона цілюща та лікує від багатьох напастей: рани і внутрішні
захворювання; рятує від «злого ока», вовкулака, «пристріту»; нею кропили вояків
перед боєм та чумаків перед походом, пасічники – вулики на початку сезону, господарі
– худобу під час першого вигону на пасовисько, стайні та обереги від відьом,
щоб «не виссали з корови молока».